Нове дослідження пояснює, чому деякі явища Ель-Ніньйо в центральній частині Тихого океану швидко згасають, тоді як інші зберігаються протягом кількох років.
Кліматологи давно помічали, що «Ель-Ніньйо центрального Тихого океану» поводиться по-різному. Частина подій зникає невдовзі після піку. Інші ж утримують вплив до наступного літа. Робота вчених з Китайської академії наук пропонує чітке пояснення цього контрасту.
Дослідження, опубліковане в журналі Atmospheric and Oceanic Science Letters, показало існування двох принципово різних життєвих циклів. Ключова відмінність проявляється ще за кілька місяців до зимового піку температур поверхні океану. Вирішальною є не сила піку, а ранній літній розвиток.
«Сильні Ель-Ніньйо фактично знищують самі себе», — пояснює професор Сінь Ван з Інституту океанології Південнокитайського моря. Потужні події запускають «віддалені океанічні зворотні зв’язки» з Індійського та Атлантичного океанів. Ці сигнали повертаються і гасять теплу аномалію.
Натомість слабші події не активують глобальні зв’язки. Вони взаємодіють із «північнотихоокеанським меридіональним режимом», тобто коливальним кліматичним візерунком у Північній частині Тихого океану. Така локальна співпраця формує самопідтримуваний механізм. Саме він дозволяє Ель-Ніньйо тривати довше.
На основі цих результатів команда розробила просту прогностичну модель. Вона базується лише на двох незалежних показниках літньої інтенсивності океану. «Точність перевищує 80 відсотків», — зазначає перший автор дослідження Цзепенг Чен. Модель дозволяє заздалегідь визначити сценарій розвитку.
Практичне значення відкриття є значним. Ель-Ніньйо впливає на посухи, повені та врожайність у багатьох регіонах світу. Знання тривалості явища допоможе планувати управління водними ресурсами. Це особливо важливо в умовах кліматичних змін.
Автори підкреслюють, що частота центральнотихоокеанських Ель-Ніньйо зростатиме. Нове розуміння механізмів їхнього життя допоможе адаптувати прогнози. «Ключ прихований у ранніх стадіях розвитку», — підсумовує Ван.