Новий аналіз викопних решток, проведений дослідниками з Університету Монаша, пропонує суттєво переглянути наше еволюційне дерево. На думку авторів роботи, предків з родів Paranthropus і Australopithecus, які жили до 5 мільйонів років тому, слід включити до роду Homo. Про це йдеться в статті, опублікованій в American Journal of Biological Anthropology, на яку звертає увагу видання SciTechDaily.
Чому людське дерево родоводу більше не вписується в старі рамки
У популярних зображеннях еволюція людини виглядає як послідовний ланцюжок: від мавпоподібних предків через австралопітеків і ранніх представників Homo до Homo sapiens. Та викопні знахідки малюють значно заплутанішу картину.
Нові скам’янілості раз за разом підривають чіткі межі, які раніше проводили між «людьми» та їхніми близькими родичами. Виявляється, багато ознак, що вважалися характерними лише для Homo, зустрічаються і в інших групах гомінінів.
Головний автор роботи, доктор Ієн Тоул (Ian Towle), науковий співробітник Інституту біомедичних відкриттів Університету Монаша, зазначає, що накопичені дані роблять чинну систему класифікації все менш корисною та точною. Це стосується як видів, віднесених до Homo, так і до Australopithecus та Paranthropus, які всі жили впродовж останніх приблизно 5 мільйонів років.
Пропозиція: об’єднати останні 4–5 мільйонів років в один рід
У статті пропонується радикальний крок: усі види людини та близькі до них викопні форми, що існували протягом останніх 4–5 мільйонів років, об’єднати в межах роду Homo.
На думку Тоула, зараз сприятливий момент, щоб переосмислити традиційну таксономію людини. Нові викопні знахідки, а також досягнення в еволюційному та генетичному аналізі ставлять під сумнів старі межі між групами.
Дослідник підкреслює, що Australopithecus, Paranthropus і Homo не обов’язково є окремими еволюційними гілками, або кладами. Відмінності в поведінці та екології, які раніше використовували для їх розмежування, теж стає дедалі важче чітко визначити.
Розширення роду Homo, за його задумом, дало б більш послідовний спосіб описати складні еволюційні зв’язки, які відкриває зростаючий викопний матеріал, і зменшило б потребу постійно перекроювати класифікацію з появою нових знахідок.
Як змінилася таксономія за останні десятиліття
За останні 50 років еволюційна біологія суттєво змінила підхід до класифікації живих організмів. Сучасна таксономія дедалі більше прагне відображати спільне походження, групуючи види за реальними еволюційними зв’язками, а не лише за зовнішньою подібністю чи зручністю поділу.
У багатьох групах тварин і рослин класифікація вже орієнтується на так звані клади — групи, що включають спільного предка та всіх його нащадків. Еволюція людини, за словами авторів, повільніше переймає цей підхід і досі значною мірою спирається на традиційні, історично сформовані межі між родами.
Ознаки Homo більше не працюють як чіткий критерій
Традиційно до Homo зараховували види з більшим мозком, розвиненішими знаряддями праці та певними анатомічними й поведінковими особливостями. Однак ці критерії дедалі частіше дають збої.
Деякі загальновизнані представники Homo мали дуже невеликий об’єм мозку. Водночас складні форми поведінки, включно з використанням знарядь, виявляються і в Paranthropus, і в Australopithecus. Це розмиває межу між «людьми» та «нелюдьми» в традиційному розумінні.
Доктор Тоул стверджує, що перенесення видів Australopithecus і Paranthropus до Homo дало б більш узгоджену картину еволюції людини. Такий підхід зменшив би кількість випадків, коли нові знахідки змушують переглядати межі між родами або створювати нові таксони.
Складне й нелінійне дерево нашого походження
За словами дослідника, що більше ми дізнаємося про наших предків і близьких викопних родичів, то очевиднішою стає нелінійність і складність нашого еволюційного дерева. Воно радше нагадує густу мережу з багатьма відгалуженнями, ніж просту драбину від «примітивного» до «просунутого».
Розширення роду Homo, щоб включити також види Australopithecus і Paranthropus, на думку Тоула, дозволить урахувати відмінності між цими групами, не вдаючись до постійних перейменувань і перекласифікацій.
Робота під назвою «Clades, Grades, and the Genus Problem: A Case for Revising Hominin Taxonomy» пропонує концептуальну основу для такого перегляду. Вона не стверджує, що питання остаточно вирішене, але закликає спільноту палеоантропологів активніше узгоджувати назви й класифікацію гомінінів із сучасним розумінням їхньої еволюції.