Британські вчені провели масштабний генетичний аналіз і виявили понад 250 незалежних локусів, пов’язаних з чоловічим облисінням. Результати роботи опубліковані в журналі PLoS Genetics.
За статистикою, облисіння зачіпає близько 80 відсотків чоловіків у віці до 80 років. Відомо, що феномен може впливати на самосприйняття, а також підвищувати ризик розвитку раку і серцево-судинних захворювань. При цьому облисіння є на 50 відсотків спадковою ознакою: минулі генетичні дослідження дозволили виявити 15 локусів, пов’язаних з випадінням волосся.
Однак існуючі моделі облисіння (на основі оцінки однонуклеотидних поліморфізмів) здатні пояснити близько 4,5 відсотка випадків. Щоб прояснити генетичну основу явища, вчені з Единбурзького і Саутгемптонського університетів провели повногеномний пошук асоціацій (GWAS) між зразками 52 874 білих британців з середнім віком 57,2 року.
Дані були отримані з Біобанку країни. Згідно аналізу, про відсутність ознак облисіння повідомили 31,6 відсотка учасників, про випадіння волосся різного ступеня вираженості — 68,4 відсотка. Всього автори знайшли 287 незалежних локусів, пов’язаних з ознакою. 13 029 збігів носили аутосомний характер, тоді як 117 були пов’язані з X-хромосомою, успадкованої від матері.
Серед найбільш впливових вчені виділили 20 аутосомним зв’язків і десять зв’язків з X-хромосомою. До перших, зокрема, вони віднесли однонуклеотидні поліморфізми C1orf127, FGF5, EBF1, NSF та інших генів. За словами авторів, багато зі знайдених генів, що визначають специфіку зростання і структуру волосся, і в майбутньому ці дані можуть використовуватися при прогнозі та лікуванні облисіння.
Повний список виявлених поліморфізмів можна завантажити на сайті Единбурзького університету.