Австрійські мікробіологи відкрили вірус, що виділяється на тлі родичів розмірами і складністю пристрою. «Рекордсмен», виявлений у стічних водах містечка Клостернойбург на сході Австрії, має діаметр близько 400 нанометрів. На честь місця виявлення вірус назвали Klosneuvirus. Вірус був виявлений за допомогою арсеналу методів метагеноміки. Простіше, геном вірусу зібрали по частинам із фрагментів, які перебували у взятих пробах. Такий підхід дозволяє дослідникам вивчати набір генів всіх мікроорганізмів, що знаходяться в зразку середовища без їх культивування в лабораторних умовах.
Самі автори роботи оцінюють знахідку як доконаний факт і повідомляють про вірогідне виявлення трьох споріднених видів у прилеглому районі. Відкриття знову розпалило суперечки про те, чи гігантські віруси, які періодично відкриваються в останні півтора десятка років, вірусами в строгому розумінні цього слова або перед нами колишні живі клітини, що колись стали паразитами і на довгому еволюційному шляху розгубили неабияку частину генетичної інформації разом з тими пристроями, які кодували «викинуте». В такому випадку логічним виглядало б їх виділення в окремий домен, рівноправний з бактеріями, еукаріотами і археями.
Розміри деяких відомих вірусів Вірус поліомієліту~30 нм Вірус Зіку~45 нм Аденовірус~90 нмВІЛ-1~120 нм Мимівірус~400 нм
Дійсно, більшість вірусів значно менше клітин, в які проникають, і мають досить скромні розміри генетичного матеріалу. Деякі види пташиних і свинячих вірусів для розмноження обходяться всього двома генами проти тисяч навіть у пересічній бактерії. Так, наприклад, всім відома кишкова паличка містить 4400 генів — і це ще не рекорд. Відомі віруси-гіганти (перший відкритий в 2003 році, а всього їх описано близько півдюжини), які містять близько одного–двох тисяч генів кожен, що явно перевершує кількість, яка мінімально необхідна для «захоплення» клітини і подальшого її використання. Деякі організми, що свідомо здатні до самостійного життя й розмноження, обходяться меншим.
Скептики не бачать у четвертому домені необхідності, пояснюючи генетичну надмірність вірусів-гігантів запозиченням матеріалу господарів. Так, Євген Кунін (Національний центр біотехнологічної інформації, Бетесда, Меріленд) називає «кришталево ясним» те, що віруси-гіганти належать до груп, які включають в себе і куди більш дрібні форми. В цілому, до цієї точки зору схиляється і самі автори відкриття. Об’єднавшись з колегами, вони показали, що гігантські віруси поступово запозичили генетичний матеріал у різних господарів.
«Немає ніяких доказів існування четвертого домену, і цей документ підтверджує це», — говорить Кертіс Сатл, вірусолог з Університету Британської Колумбії (Ванкувер, Канада). Крім того, скептики ставлять під сумнів сам факт відкриття. Мікробіолог Дідьє Рауль (Didier Raoult) з Університету Марселя зауважує, що перш, ніж робити висновки про еволюцію на підставі геному, непогано б побачити його власника.
Послідовність генів сама по собі є незначним аргументом: вони часто міняються місцями і зазнають інші зміни, що маскують їх походження.