Вчені вперше отримали прямі й однозначні спостережні дані про викид корональної маси в іншої зірки. Унікальні спостереження допоможуть краще зрозуміти, що змушує зірки викидати величезні хмари плазми, і визначити, які світила становлять небезпеку для можливого населення власних планет. Про досягнення повідомила група на чолі з Костанцей Арджіроффі (Costanza Argiroffi) на конференції Cool Stars 20, що проходила в Массачусетсі, США, з 29 липня по 3 серпня 2018 року.
Ми докладно розповідали про викиди корональної маси (CME). Коротенько нагадаємо, що це величезні хмари плазми, які час від часу викидаються Сонцем. Коли такий викид накриває Землю, може статися так звана магнітна буря.
У астрономів багато питань до цього явища. Наприклад, неясний механізм його зв’язку зі сонячними спалахами. Спостерігачі встановили, що потужні спалахи, як правило, супроводжуються CME, але що тут причина, а що наслідок? Це невідомо. Дані досліджень різняться між собою.
Можна було б спробувати розібратися в питанні, підглядівши за життям інших світил, але спалахи на інших зірках астрономи спостерігали неодноразово, а от прямо виявити корональний викид досі нікому не вдавалося. Між тим фахівцям дуже цікаво дізнатися, які властивості мають CME інших зірок, в тому числі набагато більш активних? Схожі вони на сонячні? Можливо, якісь з цих таємниць будуть розгадані, коли набереться статистика за різними світил?
Як уточнює ресурс Phys.org група Арджіроффі обробляла архівні дані десятирічної давності, зібрані рентгенівською обсерваторією Chandra. Вчені наткнулися на дивне зображення зірки HR 9024, розташованої приблизно в 450 світлових роках від Землі. Це світило в три рази більше Сонця по масі, а спостережувані на ньому спалахи в десятки тисяч разів могутніше сонячних.
Спектр показав явний зсув ліній через ефект Доплера, що дозволило розрахувати швидкість і напрямок руху речовини. У підсумку експерти впізнали висхідний і спадний рух плазми в корональній петлі. Примітно, що воно повністю узгоджувалося з моделями таких петель, отриманими для Сонця.
Крім того, астрономи вперше побачили явні ознаки коронального викиду. Дослідники навіть оцінили його масу (близько ста трильйонів тонн) і кінетичну енергію (1034 ерг). “Плювок” HR 9024 опинився в сотні тисяч разів важче типового сонячного. Ця інформація важлива, щоб зрозуміти, якими бувають CME та механізми їх генерації.
У відкриття є і ще один аспект. Потужні викиди з корони тієї чи іншої зірки загрожують життю на її планетах (якщо, звичайно, вона там є). Тому вивчення СМЕ інших світил важливо в світлі пошуку населених світів.