Коли люди вступають в зоровий контакт, їх увагу негайно привертає погляд. Це викликає спотворення в сприйнятті часу. Хоча, коли ми дивимося на предмети, зсуву не відбувається.
Дослідники з Женевського університету (UNIGE), Швейцарія, з’ясували, як ми реагуємо на погляд іншої людини. Для цього вони оцінили тривалість соціальної взаємодії. Команда виявила, що, коли ми вступаємо в зоровий контакт з іншою людиною, наша увага фокусується на погляді й викликає спотворення в сприйнятті часу. В результаті час здається коротшим, ніж є насправді. Причому такого ефекту немає, якщо дивитися не на людину. Подробиці роботи опубліковані в журналі Cognition.
Щоб пояснити це, вчені висунули дві гіпотези. Згідно з першою, зоровий контакт з оточуючими в першу чергу викликає емоційну реакцію. Друга гіпотеза – в тому, що зоровий контакт, навпаки, миттєво змушує звернути увагу на співрозмовника, а вже потім породжує емоції.
Для перевірки цих припущень дослідники з’ясували, як ми сприймаємо час, коли дивимося на чиєсь обличчя. Вони відібрали 22 учасники і запропонували їм поспостерігати за серією роликів. На них були зображені майже 300 осіб людей, що рухали очима. Вони або «ловили» погляди добровольців, або не фокусувалися на них. Потім респонденти суб’єктивно оцінювали тривалість цих взаємодій.
Після дослідники провели такий же експеримент з іншою групою. Нові добровольці дивилися на не-людей, які робили ті ж рухи. При цьому ніякого спотворення в сприйнятті часу не спостерігалося. Те ж саме відбувалося, коли людські обличчя були статичними.
Спотворення повторювалося, коли учасникам показували тільки схематичні рухи очей чи виключно частину обличчя: так змоделювали ситуацію, схожу на взаємодію з людиною в медичній масці. Результати, отримані в лабораторії, вчені пізніше підтвердили на онлайн-експерименті за участю понад 100 осіб.
В результаті з’ясувалося, що здатність оцінювати час спотворюється через емоції: виникає відчуття, ніби час сповільнюється. Навпаки, коли за обробку стимулу відповідає увага, виникає протилежний ефект. Зосередившись на важливому подразнику, ми недооцінюємо минулий час і дивимося на об’єкт довше. Тобто зоровий контакт в першу чергу привертає нашу увагу.
Зараз вчені проводять цей експеримент з дітьми та людьми похилого віку, щоб простежити, як обробка зорового контакту змінюється протягом усього життя.
Натхнення: naked-science.ru