Яскраво-помаранчева акула з білими очима біля узбережжя Коста-Рики показала, наскільки несподіваною може бути генетична різноманітність океану.
Акула-нянька «Ginglymostoma cirratum», яку визначають як «повільну донну акулу тропічних морів», була спіймана і відпущена у серпні 2024 року поблизу національного парку Тортугеро. Замість звичного коричневого забарвлення вона мала інтенсивний жовто-помаранчевий колір. Очі були повністю білими. Така комбінація виглядала майже нереально.
Морські біологи встановили, що причина — «альбіно-ксантохромізм», який пояснюють як «поєднання відсутності темної пігментації та надлишку жовтих пігментів». Альбінізм зазвичай позбавляє тварин захисного забарвлення. Ксантизм, навпаки, підсилює жовті тони. Разом вони створили унікальний вигляд.
«Акула мала інтенсивне, однорідне жовто-оранжеве забарвлення і білі очі без видимої райдужної оболонки», — написали дослідники. Саме білі очі стали вирішальним доказом подвійної аномалії. Лише ксантизм не пояснив би таку особливість. Це перший відомий випадок для цього виду.
Ще дивовижніше, що така акула досягла повної зрілості. Її довжина становила близько двох метрів. Для акули-няньки це означає щонайменше десять років життя. Яскраве забарвлення не стало смертельним вироком.
Подібні випадки траплялися й раніше, але надзвичайно рідко. Альбіно-ксантохромізм фіксували у птахів і поодиноких риб. У океані такі спостереження можна перерахувати на пальцях. Саме тому нова знахідка привернула таку увагу.
Дослідники не виключають ролі довкілля. «Чи це поодинокий випадок, чи ознака ширшої тенденції?» — запитують вони. Можливо, екологічні умови Карибського басейну сприяють прояву таких мутацій. А можливо, ми просто рідко їх бачимо.
Океан залишається малодослідженим. Аномальні забарвлення можуть бути значно поширенішими, ніж здається. Ця «мангова» акула стала нагадуванням, що навіть добре відомі види здатні дивувати. І що еволюція не завжди обирає непомітність.