Американські геологи знайшли біля берегів річки Тунгуски відкладення вулканічних порід, чий вихід на сушу запустив Велике Пермське вимирання тварин, яке знищило майже всіх живих істот 252 мільйони років тому, йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature Communications.
“Тепло, що виділилося під час виходу цих лав на сушу, призвело до того, що сусідні з ними осадові породи викинули величезні кількості парникових газів в атмосферу. Обсягу цих газів було цілком достатньо, щоб викликати масове вимирання. Ця подія стала ключовою точкою в історії еволюції життя на Землі”, — розповідає Джеймс Муїрхед (James Muirhead) з університету Сіракьюз (США).
Вогняна безодня
Вчені виділяють в історії життя на Землі п’ять найбільших масових вимирань видів. Найбільш значним вважається “велике” Пермське вимирання, коли зникло понад 95% всіх живих істот, що населяли планету, в тому числі химерних звіроящерів, близьких родичів предків ссавців, і цілого ряду морських тварин.
Існують свідоцтва того, що в цей час в атмосферу і океани були скинуті великі кількості вуглекислого газу і метану, що різко змінило клімат і зробило Землю вкрай спекотною і посушливою. Як показують дослідження російських геологів, ці викиди вийшли на поверхню планети на території Східної Сибіру, в околицях плато Путоран та Норильська, де приблизно 252 мільйони років тому відбулися найпотужніші виливи магми.
Як розповідає Муїрхед, більшість вчених сьогодні впевнені в тому, що ці виливи лави були замішані у вимиранні тварин, проте конкретний механізм їх дії на клімат і екосистеми Землі залишався загадкою. Причина цього була проста — геологи просто не мали точних даних за віком цих порід і не знали, чи почалися ці виливи до початку масового вимирання, разом з ним або вже після нього.
Приміром, деякі результати розкопок на території Східного Сибіру вказують на те, що виливи магми почалися за кілька десятків або навіть сотень тисяч років до того, як почали зникати тварини і змінюватися екосистеми. Це ставить всі подібні теорії під сумнів, так як виверження таких масштабів повинні викликати фактично миттєві зміни у житті тварин і рослин.
Удар з минулого
Муїрхед і його колеги виявили цю загадку і знайшли “спусковий гачок” Пермського вимирання, проводячи розкопки на території басейну річки Тунгуска, де залягають породи, що сформувалися під час цих виливів.
Зібравши нові зразки магматичних порід, вчені виміряли частки ізотопів свинцю й урану в них і з’ясували, як і коли вони вийшли на поверхню Землі. Як виявилося, 252 мільйони років тому відбулося не одне, а два різних виверження. Перше, більш масштабне, призвело до виходу приблизно 60% магматичних порід на поверхню, однак воно не призвело до вимирання тварин і не викликало видимих наслідків.
Друге, менш помітне виверження, що сталося приблизно 251,9 мільйона років тому, було менш помітним зовні, але набагато більш небезпечним для життя. Це вилив магми “підігріло” великий шар осадових порід, що залягали у поверхні, що і призвело до виділення величезних кількостей СО2, метану та інших парникових газів в атмосферу.
Причиною цього, як розповідають науковці, було те, що ці потоки лави не відразу досягли поверхні Землі, а спочатку рухалися паралельно їй, через тріщини між шарами осадових і вулканічних гірських порід. В результаті цього виникло неглибоке, але дуже велике підземне “озеро” з лави, чия площа була приблизно в 50 разів більше, ніж у сучасного озера Байкал. Воно підігрівало великі запаси крейди, вугілля, нафти і інших осадових порід і змушувало їх розкладатися.
Подібний механізм виникнення Пермського вимирання, як відзначають Муїрхед і його колеги, говорить про те, що наслідки масових вивержень вулканів, з якими сьогодні зв’язуються інші масові вимирання, могли сильно залежати від того, через які породи проходили їх викиди. Вчені сподіваються, що вивчення їх слідів допоможе нам зрозуміти, як еволюціонувало життя в минулому і як подібні події впливали на хід її розвитку.
Схема “роботи” вулканів під час Пермського вимирання