Гормональна терапія успішно контролює метастатичний рак простати, але з часом пухлинні клітини стають стійкими до нього. Тепер вчені зрозуміли, чому так відбувається.
Міжнародна дослідницька група на чолі з вченими з Нідерландського інституту раку та Інституту Онкода вивчила тканини пацієнтів з раком простати, які лікувалися препаратами, що інгібують тестостерон. Біологи виявили, що несподіваний клас білків, а саме білки, які зазвичай регулюють циркадний годинник, послаблюють ефекти антигормональної терапії.
“У клітин раку передміхурової залози після лікування більше немає циркадного ритму, – пояснює Вілберт Цварт, один з керівників досліджень. – Але у цих білків “циркадних годин” з’являється абсолютно нова функція після гормональної терапії: вони підтримують життя цих ракових клітин, незважаючи на лікування. Раніше ми цього не спостерігали”.
Дослідження провели на тканині пацієнтів з раком передміхурової залози високого ризику, які перед операцією отримували антигормональну терапію протягом трьох місяців. Після прийому препаратів їх тканини досліджували на рівні ДНК.
Тепер, коли вчені виявили такі процеси всередині пухлин, експерти планують розробку нових стратегій, щоб блокувати цей процес. В кінцевому підсумку, це в рази підвищить ефективність антигормональної терапії раку простати.
Гормональна терапія успішно контролює метастатичний рак простати, але з часом пухлинні клітини стають стійкими до нього. Тепер вчені зрозуміли, чому так відбувається. Також це особливо агресивний тип раку. Він швидко прогресує і викликає широке метастазування.