Чи міркують розумні люди швидше? Згідно з результатами дослідження групи вчених з Німеччини та Іспанії, не завжди, і в разі вирішення складних завдань окремі переваги виявляються за людьми з менш розвиненим інтелектом.
Мозок дорослої людини складається з мільярдів нейронів, об’єднаних численними зв’язками. Ці складні і часом заплутані мережі – одночасно ключ до дивовижних можливостей мозку і головні труднощі на шляху до його вивчення.
Оскільки працювати з мозком живої людини досить складно, дослідники все частіше звертаються до комп’ютерного моделювання, використовуючи цифрові дані сканування мозку, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ), а також математичні моделі, засновані на теоретичних знаннях про біологічні процеси.
Спочатку це дозволяє побудувати “загальну” модель людського мозку, але потім вчені уточнюють її, використовуючи дані окремих людей і створюючи «персоналізовані» моделі мозку.
Щоб вивчити, як загальні показники рівня інтелекту впливають на швидкість вирішення різних завдань, міжнародна група дослідників створила 650 «персоналізованих» моделей мозку учасників проекту Human Connectome Project. Це дозволило ефективно відтворювати активність кожного вивченого мозку, аналізуючи інтелектуальні характеристики і час реакції конкретної людини при вирішенні різних завдань.
Надалі показники цих моделей порівнювали з показниками самих учасників, яким запропонували вирішувати серію завдань, які поступово ускладнюються на підбір елементів в «пазлах», які поступово ускладнюються.
Вчені виявили, що учасники з більш високими показниками інтелекту швидко справлялися з простими завданнями, але довше вирішували складні. Частини їх мозку при цьому були краще синхронізовані між собою, постійно обмінюючись інформацією і загальмовуючи прийняття остаточного рішення.
З іншого боку, мозок людей з невисоким IQ буквально «поспішав з висновками» при прийнятті складних рішень, а не чекав, поки вищі області мозку завершать етапи обробки, через що такі люди частіше допускали помилки.
Згідно з висновками дослідників, опублікованими в журналі Nature Communications, в цілому показники “персоналізованих” моделей збігалися з показниками мозку живих людей, що доводить ефективність комп’ютерного моделювання людського мозку. В майбутньому такі методи можна застосовувати в медицині: наприклад, за допомогою комп’ютерної симуляції лікар зможе оцінити, які ліки будуть найбільш ефективні при лікуванні конкретного пацієнта і викличуть найменшу кількість побічних ефектів.