Американські вчені провели дослідження, яке детально описує причини і механізми серії землетрусів, що прокотилися півднем Каліфорнії в липні—серпні цього року. Стаття про дослідження опублікована у виданні Science.
Сейсмічні події, звані «роєм землетрусів Ріджкреста», стартували 4 липня 2019 року. Тоді південну Каліфорнію потряс попередній підземний поштовх силою магнітудою 6,4 бали. Головний поштовх магнітудою 7,1 бала стався через 36 годин і став найсильнішим в регіоні за останні два десятиліття. За ним пішло близько тисячі афтершоків (менш інтенсивних повторних підземних поштовхів).
«Рой землетрусів Ріджкреста» і сейсмічна активність уздовж підземних розломів, які його супроводили, призвели до пробудження розлому Гарлок. Цей геологічний зсув довжиною приблизно 250 кілометрів проходить по північному краю пустелі Мохаве і перетинає широко відомий розлом Сан-Андреас. Гарлок не виявляв значущої активності близько п’яти століть, і його боку зміщувалися відносно один одного не більше ніж на сантиметр в рік. Однак з липня 2019 року боки розлому Гарлок змістилися на 2 сантиметри по вертикалі.
Команда вчених під керівництвом Захарі Росса спробувала зрозуміти, що означають ці зміни і до чого вони призведуть. Дослідники зібрали дані про землетруси з наземних сейсмологічних датчиків, а також з космічних супутників NASA і JAXA (Японського космічного агентства). Це дозволило скласти точну карту розломів і скласти нову модель, що описує підземні зміщення.
Дослідження групи Росса ставить під сумніви загальноприйнятий погляд на сильні землетруси. Раніше вважалося, що потужні сейсмічні події викликані розривами кори уздовж лінії довгого розлому, а максимальна магнітуда землетрусу безпосередньо пов’язана з довжиною розлому. Однак складена вченими карта показала, що розломи, які спровокували «серію Ріджкреста», перетинали один одного під несподіваними кутами.
На думку вченого, це суперечить чинним на даний момент припущенням про те, що в механізмах потужних землетрусів домінують зрушення уздовж довгих розломів. Подібні катаклізми можуть бути обумовлені загальним внеском безлічі невеликих розломів, що робить прогнозування таких подій практично неможливим.