“Велика зелена стіна” чинитиме не тільки позитивний ефект на клімат Сахеля, а й негативний: густе висаджування рослинності посилить екстремальну спеку і тепловий стрес у найспекотніший передмусонний період завдяки зниженню альбедо. При цьому смуга рослинного покриву скоротить тривалість посух і послабить літню спеку. Виявлені ризики необхідно врахувати під час реалізації проєкту, бо вони стосуються здоров’я населення. Такі висновки містить дослідження, опубліковане в журналі One Earth.
Roberto Ingrosso et al. / One Earth, 2024
Сахель – найспекотніший на планеті регіон, який являє собою широку смугу сухих саван на південь від Сахари і відокремлює її від вологих тропіків на півдні. На тлі зміни клімату Сахель стикається з тривалими посухами (кліматологи пов’язують їх з аномально високими температурами морської поверхні), екстремальною спекою, спустелюванням і деградацією земель, що посилюються також внаслідок нестійкого землекористування.
З 2007 року за підтримки Африканського союзу на території Сахеля був розгорнутий проєкт “Великої зеленої стіни” – смуги захисних лісів протяжністю понад сім тисяч кілометрів від Сенегалу до Джибуті. Згодом концепція “стіни з дерев” була переглянута в бік більш реалістичної мозаїки з різних типів рослинних спільнот. Однак, потенційний вплив захисного озеленення в новому форматі майже не вивчався і спирався на регіональні кліматичні моделі з низькою роздільною здатністю (40-50 кілометрів).
Вчені під керівництвом Роберто Інгроссо (Roberto Ingrosso) з Університету Квебека в Монреалі зробили прогноз впливу “Великої зеленої стіни” на регіональний клімат на кінець століття за вісьмома сценаріями, які враховують різні можливі кількості антропогенних викидів парникових газів (дві градації – низькі та високі) та щільність озеленення в Сахелі (чотири градації від низької до дуже щільної), а також за двома сценаріями з різною кількістю викидів за умови повної відсутності озеленення. Вони використовували високоточну регіональну кліматичну модель CRCM з роздільною здатністю 13 кілометрів і відстежували, як змінюватимуться середня та екстремальна кількості опадів, тривалість посух, середня та екстремальна температури, індекс аридності де Мартонна та індекс теплового стресу.
Моделювання показало, що якщо щільність рослинного покриву всередині “Великої зеленої стіни” буде низькою (тобто до 40 відсотків площі всередині цієї смуги займе пустеля), то середня кількість літніх опадів до кінця століття не відрізнятиметься від тієї, що випала б у регіоні без додаткового озеленення. У сценаріях із середньою і високою щільністю рослинного покриву (коли на частку пустелі залишається не більше ніж 33 або 16 відсотків площі) опадів у регіоні стане помітно більше: на 25-200 міліметрів у західній частині Сахеля і на 25-100 міліметрів у східній частині. Якщо домогтися дуже густого озеленення рослин (щоб залишилося не більше восьми відсотків площі, вкритої пустелею), то збільшення опадів по всьому Сахелю сягатиме 200 міліметрів, а в його південно-західній частині виникне область із кількістю опадів 250-500 міліметрів. При цьому озеленення будь-якої густоти потенційно здатне виправити аномально посушливу область над Сенегалом і південною Мавританією.
Будь-яка густота рослинного покриву, крім найнижчої, скоротить тривалість посух на 5-25 відсотків і збільшить кількість дощових днів на 50-150 відсотків, а також знизить середні літні температури за межами “Великої зеленої стіни” на 0,25-2 градуси завдяки транспірації рослин, збільшенню хмарності та кількості опадів. Однак в інші сезони і особливо в найспекотніший передмусонний період (з березня по травень) середні температури в межах самої смуги зростуть на 0,25-1,5 градуса через зниження альбедо.
Аналогічним чином зміниться і перепад температур: найхолодніший день у році стане холоднішим на 0,3 градуса, а найспекотніший – спекотнішим на 1,5 градуса. Також у регіоні за рік може побільшати на 25 тропічних ночей і на 10-60 днів із високим тепловим стресом. Це свідчить про те, що щільність рослинного покриву і склад рослинності для реалізації проєкту потрібно буде підбирати з урахуванням нових ризиків і наслідків, що відкрилися.