Спостереження телескопа Hubble показують, що помаранчеві карлики не такі хороші для розвитку життя, як заведено думати. Ці зірки занадто довго зберігають високу активність, випускаючи потоки жорсткого ультрафіолету, здатного знищувати атмосфери планет.
Помаранчеві карлики вважаються чи не найбільш підходящими для життя зірками. Проте нова робота американських астрофізиків ставить під сумнів їх високий статус. Євгенія Школьник (Evgenya Shkolnik) з Університету штату Арізона і її колеги виявили, що помаранчеві карлики занадто довго зберігають високу активність, поливаючи свої планети ультрафіолетом. Жорстке випромінювання різко знижує можливість не тільки розвитку життя, але і хоча б збереження атмосфери. Про це вчені пишуть у статті, представленій в онлайн-бібліотеці препринтів arXiv.
Земля – поки єдиний відомий нам приклад населеної планети. Однак вважається, що життя може бути поширене в космосі набагато ширше, а наша планета — навіть не найзручніша для неї. Та й Сонце, ймовірно, не сама підходяща зірка. Деякі астрономи вважають, що більш комфортабельними для підтримки життя можуть бути планети, що знаходяться в системах помаранчевих карликів.
Ці зірки займають проміжне положення між жовтими карликами, такими як Сонце, і тьмяними червоними. Вони живуть довше і еволюціонують повільніше, залишаючи більше часу на розвиток життя. При цьому випромінюють жовті карлики сильніше, ніж червоні, і не настільки часто викидають спалахи, що загрожують стерилізувати будь-яку близьку планету. Здавалося б, такі зірки оптимальні для життя. Однак нова робота американських і канадських астрономів ставить під питання цей “життєлюбний” статус помаранчевих карликів.
Професор Школьник та її колеги використовували дані космічного телескопа Hubble, вивчаючи помаранчеві карлики з трьох груп зірок, розташованих у Чумацькому Шляху. Перша група (Асоціація Тукана — Годин) – зовсім молода, вік її зірок оцінюється в 40-45 мільйонів років. Друга (скупчення Гіади) — постарше, близько 650 мільйонів років. Нарешті, третю групу склали окремі далекі зірки віком приблизно п’ять мільярдів років. В цілому вчені розглянули 39 помаранчевих карликів.
З віком активність зірок повинна падати, як це вже показано і для жовтих, і для червоних карликів. Тому можна було очікувати, що “дорослі” помаранчеві карлики випромінюють набагато менше в жорсткому ультрафіолетовому спектрі, ніж зірки з “молодіжної” асоціації. Однак дослідники виявили, що активність тих і інших майже не різниться.
Автори статті пов’язують це з незвичайною особливістю помаранчевих карликів, виявленої кілька років тому. Річ у тім, що з віком сонцеподібні жовті зірки уповільнюють обертання — це і призводить до зниження їх активності і яскравості в УФ-спектрі. Однак помаранчеві карлики практично не зупиняються, навіть досягнувши зрілості. Це дозволяє їм зберігати високу активність, випромінюючи так само потужно, як і в часи «відчайдушної молодості». Але це ставить під загрозу і можливе життя на планетах у подібних зірок.
Жорсткий ультрафіолет небезпечний навіть для планетних атмосфер. Потік таких фотонів здатний іонізувати їх частинки, після чого ті легко несуться геть у відкритий космос, залишаючи безповітряну і зовсім не таку підходящу для життя планету. Єдиним порятунком може стати потужне магнітне поле, здатне відхиляти потоки частинок від материнської зірки. Така планета може розвинути життя навіть у “вічно молодого” помаранчевого карлика.