Фото

Вічна пам’ять Героям Майдану – фото

Україна очищається, стає Національною державою. Боляче, через кров… Ми позбавляємося привидів минулого, на їхнє місце стають нові символи нової Держави. За цими символами – живі люди, що віддали своє життя заради нашого кращого майбутнього. Наше завдання –  пам’ятати і не зрадити Героїв Майдану.

Тепер я зрозумів значення слів: “Героям Слава!”…

Мамо, не плач, я повернусь весною

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р

Джерела: www.poetryclub.com.ua,   life.pravda.com.ua,  http://uk.wikipedia.org

Загиблі Герої Майдану

Аратунян Георгій з Рівного, приблизно 50 років

Аратунян Георгій. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві.

Байдовський Сергій, 23 роки, працівник магістральних нафтопроводів “Дружба”, м.Луцьк. Загинув від вогнепального поранення в легеню 20 лютого 2014 року

Байдовський Сергій

Брезденюк Валерій, 50 років, м. Жмеринка, український підприємець, художник у техніці ебру (малюнки на воді). Вбитий пострілом у спину 18 лютого 2014 року

Валерій Брезденюк

Бондарчук Сергій, 52 роки, Старокостянтинів Хмельницької області. читель фізики, голова Старокостянтинівського міської організації (Хмельницька обл) ВО “Свобода”. 20 лютого 2014 року загинув у Києві внаслідок вогнепального поранення, завданого снайпером

Бондарєв Сергій, 32 роки з Краматорська. Програміст. Загинув 18 лютого від 4-х кульових поранень під час перших атак на Майдан.

Сергій Бондарєв

Вайда/Байда Богдан, 58 років. с.Летня Дрогобицький район Львівська область

Васильцов Віталій з Білої Церкви. Чоловікові було 36 років, застрелений на вул. Великій Житомирській, батько двох дітей.

Варениця Роман Михайлович, 35 років. З Яворівського району Львівської області. 20 лютого застрелений на вул. Великій Житомирській.

В’ячеслав Веремій, журналіст газети  “Вести”, 32 роки. Тітушки вистрелили чоловіку в груди. Він помер в лікарні вранці 19 лютого 2014 року через втрату крові від кульового поранення. Без батька залишився 4-місячний син В’ячеслава.

Войтович Назар, 17 років. Студент-третьокурсник кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року

Назар Войтович

Голоднюк Устим, 20 років, місто Збараж, Тернопільська область. Волонтер Демократичного Альянсу. Помер 20 лютого у готелі “Україна” внаслідок вогнепального поранення в голову.

Устим Голоднюк

Гриневич Едуард з Волині, 30 років. Убитий 20 лютого.

Гурик Роман. 19 років. Студент Прикарпатського університету, факультету психології. З Івано-Франківська. 19 лютого 2014 року Романа застрелив снайпер близько 12:15. Чітко у висок.

Гурик Роман

Сергій Дідич, 44 роки, Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО Свобода, 44 роки. Загинув 18 лютого 2014 року.

Сергій Дідич

Дворянець Антоніна, 62-річна мешканка Броварів. 18 лютого її тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро “Хрещатик”.

Дигдалович Андрій з села Сокільники (Львівська область), 40 років.

Дзявульський Микола з Шепетівки, 56 років. Вчитель географії та біології, член ВО Свобода. Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером.

Микола Дзявульський

Дмитрів Ігор, 30 років, с.Копанки Калушського р-ну Івано-Франківської області. Загинув 20 лютого 2014 року

Жаловага Анатолій з м.Дубляни Львiвськоi обл., 33 роки. Застрелений 20 лютого.

Анатолій Жаловага

Жеребний Анатолій з Рудок, Львівської області. 28 років. Працівник Вишнянського аграрного коледжу, представник тамтешньої міськради. Загинув 20 лютого 2014 року від снайперської кулі.

Захаров Володимир, 57 років. ІТ-спеціаліст. Загинув під час пожежі в офісі Партії регіонів на Липській. За одними даними, чоловік задихнувся від димових шашок після того, як його побили бітами, обрізками труб і ногами. За іншими даними, застрелений вистрілом в голову.

Зайко Яків, 73 роки, Житомир. Народний депутат України 1 (12) скликання, головний редактор журналу “Голос громадянина”. 18 лютого 2014 року помер від інфаркту, втікаючи від “Беркуту” на вул. Інститутській.

Зайко Яків

Капінос Олександр, 29 років, активіст ВО “Свобода”, село Дунаїв, Тернопільська область. У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти “мовного закону”.

Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер

Олександр Капінос

Кемський Сергій, 33 роки, з Керчі. Він працював в Інституті політичних та економічних ризиків і перспектив, писав для “Україснької правди” статті. Загинув 20 лютого 2014 року

Сергій Кемський

Кіпіані Давид з Грузії. Його тіло знайшли поряд з барикадою біля ЦУМа з двома кульовими пораненнями. Помер у “швидкій”. Залишився однорічний син

Дато Кіпіані. Фото з Facebook Вахтанга Кіпінаі

Корчак Андрій зі Стрия, Львівська обл. Помер у від розриву внутрішніх органів після побиття 18 лютого. Як пише Газета.ua, Корчак Він походив із сім’ї колишніх репресованих. Був неодружений.

Костенко Ігор, 22 роки, студент-географ, з м. Львова. Загинув 20 лютого 2014 року.

Ігор Костенко

Кіщук Володимир Запорізька обл. 1956 р.н. Загинув 18 лютого у Києві під час сутичок між мітингувальниками та “беркутівцями”. Проломлена голова в районі потилиці. Тіло виявили у Будинку офіцерів

Котляр Євген, 33 роки, з Харкова. Як написав на Facebook Володимир Чистилін, його знають у “Зеленому Фронті” по подіях у парку Горького. Був вбитий 20 лютого.

Євген Котляр

Креман Іван з Кременчука. Загинув 20 лютого на Інститутській.

Коцюба Віталій зі Львова, 31 рік.

Кульчицький Володимир з Києва, 1949 р.н. Куля пройшла на виліт в серце, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт.

Мовчан Андрій, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу. Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року

Андрій Мовчан

Мойсей Василь. 21 рік, Активіст Ківерцівської міської організації ВО “Свобода” Волинської області. Загинув 20 лютого 2014 року

Василь Мойсей

Наумов Володимир з села Шевченко Донецької області. 9 березня 1970 року

Опанасюк Валерій, Рівне. 41 рік

Пагор Дмитро, Хмельницький, 21 рік. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року.

Павлюк Володимир, Коломия, біля 40 років

Паньків Микола, с.Лапаївка Львівської обл., 39 років

Паращук Юрій м. Тальне, Черкаська обл, 1966 р.н

Пасхалін Юрій з Черкаської області, 1984 р.н. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві від 3-х вогнепальних поранень в спину і пневматичного поранення.

Плеханов Олександр, 22 роки. Загинув 18 лютого.

Полянський Леонід, приблизно 35 років 

Саєнко Андрій з Фастова (Київська область), 1962 р.н.

Сердюк Ігор, 40 років. З Кременчука, Полтавська область. Чоловікові вистрелили з обрізу в обличчя. “Він будував барикаду, носив мішки. Під час цього на нього та інших активістів напали тітушки та “беркутівці”. Зразу була сутичка, потім хтось вистрелив Ігорю в упор в обличчя, — розповів Сергій Полюхович, заступник голови кременчуцького “Майдану”

Ігор Сердюк

Сміленко Віктор, 1961 р.н. Кіровоградська область, Бобринецький район, с.Борисівка. Загинув 20 лютого

Смолинський Віталій Уманський район, с. Фурманівка. Загинув 20 лютого.

Сольчаник Богдан, 29 років, історик, викладач Українського католицького університету. Працював на кафедрі нової та новітньої історії України УКУ.

Сокольчаник Богдн

Тарасюк Іван, Волинська область, смт Олика. Дата народження – 28 січня 1993 року

Ткачук Ігор, 1975 року народження. Знам’янськ, Калінінградська область, Росія (Велика Кам’янка – ?)

Ігор Ткачук

Точин Роман, 44 роки, м.Ходорів Львівської області. Загинув на Майдані 20 лютого 2014 року

Іван Бльок (або Тур – це прізвище його дружини ,але так його теж називали ), 40 років. Жив у місті Городок Львівської області. Приватний підприємець. 20 лютого 2014 року на Інститутській він загинув від кулі снайпера. Без батька залишилися донечка і маленький син.

Іван Бльок (Тур)

Ушневич Олег, Дрогобич 1982 р.н. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу.

Олег Ушневич

Чміленко Віктор 1961 р.н. з Кіровоградської області. Фермер, застрелений снайпером.

Віктор Чміленко

Храпаченко Олександр, 27 років, театральний режисер, м.Рівне. Загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року

Олександр Храпаченко

Хурція Зураб з Грузії, 53 роки. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро “Хрещатик”

Чаплінський Володимир, Обухів. Його дружина працює в дитячому садку, у сім’ї – 2 дітей. Син та мала донька.

Володимир Чаплінський

Черненко Андрій, 35 років. З Києва. Загинув 19 лютого 2014 року. Без батька лишилася 7-місячна дитина…

Андрій Черненко

Царьок Олександр з с. Калінін, Васильківський район Київської області. Загинув біля Жовтневого палацу.

Шаповал Сергій 1969 р.н. з Києва. Знайшли померлим в Будинку офіцерів

Сергій Шаповал

Шилінг Йосип, 61 рік, з Дрогобича (Львівська область). Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу.

Шимко Максим. 33 роки, м. Вінниця. Загинув 20 лютого 2014 року. Останній запис, який чоловік залишив на своїй стоірнці у “ВКонтакте” 18 лютого – “За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі хто може їдьте в Київ !!!”

Максим Шимко

Щербанюк Олександр, Чернівці, 46 років


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


27 Коментарів

  1. Необходимо установить монумент на Майдане Незалежности с именами погибших. Слава Героям!

  2. СЛАВА ГЕРОЯМ!!! УКРАИНА В ДОЛГУ ПЕРЕД ВАМИ! ВЫ НАВСЕГДА ВОЙДЁТЕ В ИСТОРИЮ УКРАИНЫ!!!!!

  3. тебе надо подписываться не “ванек” – какой же ты ванек, ты – просто придурок :)

    1. дурачок, не обобщай :) поверь, нормальных и умных людей (к которым ты зря себя причисляешь) гораздо больше , так что не льсти себе :)

  4. Ми стали непереможними. Адже у нас, у нащої Країни створена НЕБЕСНА СОТНЯ !!!! Слава Героям !!!! і Царство Небесне.

  5. а вы, судя по коменту, из России? так вам очищение и не грозит, так дальше и будете вонять в своем мусоре. да еще гордиться этой вонью :)

    1. из донбасса ? без комментариев :) край , известный представителями “проФФессиональной элиты” :) помолчите, убогие :)

  6. Жалко ребят!!! Но и беркутовцы это тоже украинцы!!!! Они все стали мясом в руках политики и власти!!!! Сочувствую близким и ДАЙ ВАМ БОГ ТЕРПЕНИЯ И СИЛ!!! И все равно спасибо ребята что отстаиваете свободу Украины!!!! СПАСИБО ВСЕМ ПОНЕСШИМ ПОТЕРИ!!!

  7. все с высшим образование и творческих профессий – кто журналист, кто художник, кто преподаватель – это люди чувствительные, ранимые, тонко чувствующие ситуацию и остро реагирующие на несправедливость. Как рука поднялась??? Как???

    1. ну судя по элементарным ошибкам, которыми пестрят твои комменты, высшее образование для тебя столь же недостижимо, как и способность мыслить адекватно :)

  8. Земля пухом усім хто загинув… Ні одна влада не має права забрати життя у людини.

  9. Независимый Донбасс)))) не смеши утырок.
    Ты по всем понятиям питух, мясо для власти. Сидите и как очкливые пидары головы боитесь поднять.

  10. Світла Вам пам”ять!Ви Герої нашої України!!!

    P.S….а всі хто незгідні-ви недостойні жити в Україні!

    1. о-о-о ! “мы поднимаемся” :) откуда: из копанки? из миски с закусью ? ой, неужто с колен ? :)))

  11. Іноземці керуватимуть Україною:

    “Ніжно рекомендую: вивчіть мову країни, хліб якої їсте. Ваші безглузді
    аргументи – ваша духовно-культурна поразка. З цього можна писати
    класичні підручники з “оплебеяння” так званої політичної еліти і не
    тільки.

    Саме, очевидно, до цієї касти адресовані нещодавні слова
    однотурового президента і горе-головнокомандувача (за час перемир’я
    понад тисяча вбитих москалотою) про потребу залучення чужинців на роботу
    до “українського” уряду. Це означає плюнути в лице народові відкрито та
    ще й з пафосом під оплески очманілих староновообраних депутатів. Це
    ніщо інше як публічне президентське зізнання у неспроможності власного
    народу керувати країною або ж свідомий і спланований недопуск
    цього багатостраждального народу до найвищої управлінської ланки. Так
    діяли всі окупаційні режими: не допускати етнічних українців до
    керівництва державою, бо ж вона, зрозуміло, не їхня. Сьогодні вже
    відомо, що до рекрутування іноземців для роботи в Кабміні візьметься
    російська компанія:
    dt.ua/…/poshukom-inozemciv-dlya-roboti-v-kabmini.” -І.Фаріон

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button