Група вчених з Південної Кореї і Великобританії опублікувала результати дослідження рештків жінки, виявлених у ході археологічних розкопок в 2013 році в місті Кенджу на південному-сході Кореї.
Там під час археологічного обстеження місцевості перед будівництвом дороги був знайдена традиційна корейська дерев’яна труна (моккуакм’є) з рештками жінки. В болотистому ґрунті труна добре збереглася, і скелет дійшов до нас цілим, хоча частково у фрагментованому вигляді. За похоронним інвентарем, який складався з кераміки і дерев’яного гребеня, поховання було віднесено до епохи держави Сілла.
Сілла була одна з трьох корейських держав, що виникли в І ст. до н.е. Воно виявилося наймогутнішим з них і в VII столітті поглинуло дві інші держави: Пекче і Когурьо. Столицею Сілла було місто Кенджу, де було виявлено поховання. Незважаючи на тривале існування цієї держави у вчених було мало можливостей дослідити поховання тієї доби, так як кислі ґрунти і зміна вологих і сухих сезонів не сприяли збереженню рештків. Знахідка 2013 року стала першою можливістю вивчити повний скелет, використовуючи при цьому всі методи: від реконструкції обличчя за черепом до аналізу стабільних ізотопів і виділення мітохондріальної ДНК.
Дослідники встановили, що в похованні перебувала жінка 35 – 39 років. По довжині перелому кістки був обчислений її зріст – 155 сантиметрів. Її мітохондріальна ДНК відноситься до гаплогрупи F1b1a, поширеної у Східній Азії, але не настільки частої в сучасних корейців. Аналіз стабільних ізотопів в кістках показує, що вона харчувалася переважно рисом і майже не їла м’яса.
Череп жінки був розламаний на десять фрагментів. Вчені спершу відсканували кожен фрагмент і провели їх віртуальну збірку на комп’ютері, а потім вже відновили череп зі справжніх осколків і реконструювали за ними риси обличчя. Як виявилося, череп жінки був дуже довгий і вузький, особливо в порівнянні з черепами сучасних корейців. Така форма змушує припустити, що в дитинстві її череп був підданий штучній деформації за допомогою дощечок і тугої пов’язки.