Марс залишався мокрим і мав величезні озера розміром з озеро Онтаріо на мільярд років довше, ніж вважалося раніше. До такого висновку прийшли вчені, розглянувши уважніше русла полярних струмків і басейни висохлих озер.
Останні озера і струмки від розтанувшого снігу існували на Марсі набагато довше, ніж це вважалося раніше. До таких висновків дійшли вчені, проаналізувавши останні знімки, надіслані на Землю орбітальним науковим зондом Mars Reconnaissance Orbiter.
Дані, отримані при зйомці північних полярних регіонів Марса, вказують, що величезні запаси рідкої води існували на планеті на цілий мільярд років довше так званої вологої епохи Марса — добре задокументованого геологічного періоду.
Це в свою чергу може внести поправки в наші уявлення про еволюцію клімату на Марсі, який міг залишатися придатним для мікробного життя набагато довше.
«Ми виявили западини, які несли води в басейни озер, — розповіла Шерон Вілсон, співавтор роботи, опублікованої в журналі Journal of Geophysical Research: Planets Смітсонівського інституту. — Деякі басейни озер заповнювалися і перепонялись, що говорить про значну кількість води в ландшафтах того часу».
У своїй роботі планетологи проаналізували особливості рельєфу в так званому високогірному районі Арабіа Терра у північних полярних широтах планети, зняті двома камерами на борту апарату MRO. Крім того, використовувалися знімки, надіслані більш ранньою місією NASA Mars Global Surveyor і європейським зондом Mars Express, які продовжують свою роботу.
«Одне з озер у цьому районі можна порівняти за розмірами з озером Тахо, — пояснила Вілсон, маючи на увазі велике озеро між штатами Невада і Каліфорнія, яке має обсяг 188 кубічних кілометрів. — Це марсіанське озеро наповнювалося водою, що витікала з долини з південного краю, і переливалося через край на півночі, створюючи потік води у дуже широкий басейн, який ми назвали Харт Лейк.
Ланцюг озер і низин, що були частиною басейну Харт Лейк, простягається на 150 кілометрів.