Більше половини ісландських льодовиків розташовані поруч або безпосередньо над вулканами, а це означає, що іноді вогонь і лід зустрічаються. Так, четвертий за величиною льодовик Ісландії Мірдальсйокудль, розташований на півдні країни, покриває вулкан Катла. Катла вивергається приблизно в два рази на століття.
Останнє зафіксоване виверження відбулося в 1918 році. Незважаючи на те, що з тих пір вивержень тут не було, сейсмічна активність в районі льодовика не припиняється. Свідченням цих процесів, що відбуваються під льодовиковою шапкою, можуть стати раптові льодовикові повені, які відбуваються на Мірдальсйокудль час від часу.
Зміни, що відбуваються на території Мірдальсйокудль, виразно видно на супутникових знімках, недавно опублікованих НАСА. Порівнявши фотографії, зроблені апаратом «Лендсат-8» 20 вересня 2014 року, зі знімками апарату «Лендсат-5», отриманими 16 вересня 1986, можна помітити нові крижані котли на південному заході і в центральній частині Мірдальсйокудль. Як пояснюють вчені, ці западини сформувалися під впливом геотермального тепла, що піднімається з надр вулкана.
Уздовж північної частини крижаної шапки можна побачити наслідки танення льодовика – коричневі смуги попелу, ймовірно, залишилися з часів минулих вивержень. Деякі з них, на думку вчених, могли з’явитися і в результаті виверження стратовулкана Гекла, який відрізняється більш інтенсивною активністю.
Читайте також: Зйомки квадрокоптера епіцентру виверження вулкана
Проте далеко не всі відмінності на даних знімках можна приписати вулканічній активності. Так, зменшення сніжного покриву льодовика вчені пов’язують з глобальним підвищенням температури.
Максимальне льодовикове покриття після закінчення останнього льодовикового періоду на території Ісландії було зафіксовано в 1890 році, але з тих пір льодовики почали поступово відступати. Хвиля більш холодного клімату 1940-х років дозволила деяким льодовикам на невеликий час знову відвоювати свої території, однак починаючи з 1990-х років процес танення льодовиків залишається практично не переривчастим. На даний момент деякі ісландські льодовики відступають зі швидкістю 50 метрів на рік.
Натхнення: earth-chronicles.ru