Плече – найбільш рухливий суглоб людини. З одного боку, це забезпечує широку свободу рухів, з іншого – збільшує вразливість і схильність плечового суглоба до пошкоджень. Невипадково в більшості випадків звернення до травматологів пов’язані саме з вивихом плеча – вивихи коліна, лікті або зап’ястя зустрічаються набагато рідше.
ТИПИ ВИВИХУ. Умовно всі випадки вивихів плеча можна розділити на 2 групи: первинні травматичні вивихи і так званий звичний вивих. У другому випадку мова йде про нестабільний суглоб, коли навіть невелике навантаження призводить до зміщення.
Є кілька причин розвитку звичного вивиху:
1) дегенеративно-дистрофічні ураження плечового суглоба (вроджені та набуті);
2) слабкість м’язової системи;
3) часті травми.
Розрізняють передню, задню, верхню, нижню і внутрішньогрудну форми вивиху плеча. Більш ніж у 90% випадків мова йде про передній вивих, при якому головка плечової кістки зміщується вперед.
ПРИЧИНИ ВИВИХУ. На вивих плеча нерідко скаржаться спортсмени, які займаються силовими видами спорту і не розрахували фізичне навантаження. Таку травму також можна отримати при падінні на суглоб або в результаті удару. Зсув плечової кістки може статися і під час обертання рукою, якщо на суглоб доводиться додаткове навантаження.
На жаль, після одного вивиху може відбутися другий, третій випадок зміщення і так далі. Як результат – суглоб стає нестабільним, пацієнту ставлять діагноз «хронічний звичний вивих».
СИМПТОМИ ВИВИХУ. Зсув плечової кістки неможливо не помітити – при вивиху з’являються больові відчуття, свобода рухів помітно обмежена. Навіть при поверхневому візуальному огляді помітні зміни – пошкоджений плечовий суглоб відрізняється від здорового (контур руки з округлого змінюється на незграбний). Найголовніше в такій ситуації – забезпечити суглобу повний спокій і не намагатися самостійно вправити плечову кістку.
ДІАГНОСТИКА. При перших же підозрах на вивих необхідно звернутися до травматолога. Чим більше часу пройде після травми, тим складніше вправити суглоб, а повне відновлення функції руки в окремих випадках може бути неможливим через негативні зміни в області суглоба.
Не можна забувати і про те, що вивих може супроводжуватися додатковими, більш глибокими пошкодженнями, наприклад, переломами, деформаціями суглобової ямки (відривом хрящової тканини), ушкодженнями кістки, зв’язок, сухожиль, кровоносних судин. Ігнорування проблеми в підсумку може призвести до розвитку артриту і артрозу.
Після звернення до травматолога або хірурга проводиться пальпація і робиться рентгенівський знімок (іноді додатково може знадобитися процедура МРТ). Залежно від ситуації фахівець може відразу вставити плече на місце.
За результатами діагностики пацієнтові пропонують консервативне або оперативне . Консервативна терапія має на увазі закрите вправлення плюс носіння спеціальної фіксуючої пов’язки. При нестабільному суглобі (звичний вивих) допоможе тільки операція.
ОПЕРАЦІЯ. У сучасній медичній практиці застосовують декілька оперативних методик при вивихах плеча. Основним їх завданням є стабілізація суглоба.
Так, залежно від ситуації хірург може запропонувати операцію на капсулі суглоба, на кісткових тканинах, на м’язах або операцію по створенню зв’язок. Розрізняють операції відкриті та артроскопічні (через мікророзріз).
Широке поширення отримала артроскопічна стабілізація – малотравматичная хірургічна операція, що отримала назву операція Банкарта, яка проводиться через 2 маленьких проколи. Після операції пацієнта відпускають додому через 1-3 дні. Під час операції Банкарта хірург відновлює суглобову губу (хрящова тканина) і зв’язки суглоба за допомогою анкерів.
У найважчих випадках потрібні відкрита хірургічна операція і пластика кісток.
РЕАБІЛІТАЦІЯ. Дуже важливий момент при лікуванні вивиху – реабілітація пацієнта (вона повинна бути проведена і при закритому вправленні плеча, і, тим більше, після хірургічної операції).
Правильна реабілітація передбачає поступове відновлення рухливості і функціональності пошкодженого суглоба. Повна реабілітація може зайняти 6-12 місяців.
Реабілітація проводиться в кілька етапів:
- іммобілізація (знерухомлення суглоба);
- постіммобілізаціонний період – пасивна мобілізація (поступова розробка суглоба);
- збільшення навантаження – зміцнення м’язів і суглоба, розтяжка;
- поступове повернення до спортивних (або звичайним фізичним) навантажень.
Паралельно можуть проводитися процедури електротерапії, масажу, лікувальної гімнастики.
За матеріалами сайту: http://arthroscopy.kiev.ua