Під час дослідження західної ділянки Тихого океану недалеко від Маріанської западини за допомогою автономного підводного апарата вчені виявили сліди найглибшого підводного виверження з коли-небудь задокументованих.
Коли група шукала гідротермальні джерела, на глибині близько 4300 метрів робот натрапив на скляний чорний потік лави, що утворив пагорб з згустків і довгі червоподібній екструзії. Поверхню потоку була без осаду і виділяла молочну гідротермальну рідину, що вказувало на свіжу лаву, яка все ще охолоджувалася. Батиметрична зйомка більш обширної області виявила ряд потоків шириною 200-800 метрів, що простягаються приблизно на 7,2 кілометра. В наступному році дослідження показали значне зниження гідротермальної активності в регіоні і лаву від недавнього виверження, яка швидко охолоджувалася.
Глибокі морські виверження дуже важко зафіксувати в дії з тієї простої причини, що вони відбуваються далеко від наземних датчиків. Фахівці документували їх протягом кількох десятиліть, і на сьогодні менше 40 вивержень були каталогізовані по всьому світу на глибинах нижче 500 метрів. Це можна порівняти з сотнями історичних наземних вивержень, задокументованих протягом багатьох століть.
«Велика частина земної вулканічної активності насправді відбувається в океанах, але часто ми не знаємо про це або не можемо її виявити. Ці підводні сплески дають уявлення про фундаментальні геологічні процеси, що змінюють Землю», — сказав провідний автор дослідження Білл Чедвік, морський геолог з Університету штату Орегон.
Багато геологів вважають, що вулканічна активність простягається до самого дна океану, і її виявлення — це лише питання наявності правильних інструментів.