Сучасний світ щодня міняє наші уявлення про звичні речі. Залишилися в далекому минулому громіздкі бурові вишки, неодмінний атрибут промислового пейзажу недалекого минулого, і чорні фонтани нафти над ними – ознака ефективної роботи нафтовидобувного підприємства. Теперешні бурові установки, хоча і відрізняються одна від одної по висоті, конструкціям (наземні або надводні), способів видобутку, все ж повністю виключають таке нераціональне та не екологічне явище – нафтовий фонтан.
У США, яке посідає третє місце в світовому рейтингу нафтовидобувних країн, 85% активних свердловин були пробурені обертальним способом. Основною перевагою цього виду буріння, що прийшов на зміну ударному бурінню, є істотне зниження енергетичних витрат і підвищення продуктивності праці. Так як при обертальному бурінні відколюються цільні шматки породи, то зменшується пилоутворення, що завдає мінімальної шкоди здоров’ю робітників та навколишньому середовищу.
Залежно від характеристики ґрунту (скельні породи, м’який камінь і інші) використовуються різні види бурів, які оснащені буровими трубами, що складаються з декількох двухсоткілограмових секцій. Бурова труба проходить через сталевий поворотний круг і, поступово нарощуючи свою довжину, йде в землю. Щоб забезпечити повноцінну і безперебійну роботу бурової установки, необхідно своєчасно охолоджувати і змащувати бур. Для цього до нього постійно надходить спеціальна рідина.
У міру поглиблення свердловини, до бурової труби додається сталева обсадна труба, яка використовується для зміцнення стінок свердловини і для обмеження продуктивного горизонту. Бур може затупитися, якщо роботи ведуться в гірських породах. Для того щоб його замінити, необхідно повністю витягти бурову трубу зі свердловини. Ця досить трудомістка операція по заміні бура може зайняти близько шести годин.
Коли свердловина сягає необхідної глибини, заповнена спеціальним хімічним складом обсадна труба опиняється на дні, а бурова труба і бур витягуються зі свердловини. У готову свердловину опускається пристрій, за допомогою якого в обсадній трубі буде зроблено отвір, що відкриває вільний вихід для нафти. Для того, щоб підвищити тиск, в свердловину закачується вода. Кінцевим етапом і результатом буріння є надходження нафти у відкритий резервуар.