Зелені айсберги – це частина своєрідної міфології Антарктиди. Починаючи з XVIII століття, дослідники відзначали дивні зелені утворення в цьому регіоні. Майже 200 років вони залишалися таємницею для науки, однак недавно команда вчених з Вашингтонського університету провела власне дослідження і заявила про те, що знайшла розгадку цієї аномалії.
Лід зазвичай здається нам білим або синім, тому що вода поглинає всі інші кольори видимого спектра. Дослідження гляціолога Стівена Воррена передбачає, що смарагдовий колір айсбергам надають оксиди заліза – ті самі, що створюють коричнево-червону іржу на металі. Якщо це припущення вірне, то воно може закрити безліч «білих плям» і в інших феномени. Залізо, захоплене льодом, може виявитися найважливішою ланкою в харчовому ланцюзі антарктичної фауни.
Вчений вважає, що айсберги вбирають в себе залізо під час формування, оскільки сліди заліза були знайдені в зразках кам’яного пилу антарктичного ґрунту. Потім це залізо природним шляхом потрапляє в океан, де стає частиною раціону фітопланктону. Сам фітопланктон, в свою чергу, є основною кормовою базою для всіх більших створінь: від криля і медуз до китів – їм теж потрібно залізо.
Робота почалася ще в 1998 році, коли Уоррен вперше піднявся на шельфовий льодовик біля східного узбережжя Антарктиди. «Мене здивував не тільки колір, скільки прозорість льоду, в ньому навіть не було бульбашок. Було очевидно, що це не звичайний льодовиковий масив », – розповідає він. Бульбашки утворюються тому, що лід наростає на льодовику шарами, всередині яких іноді залишається повітря. Але іноді замерзає сама океанічна вода – суцільний масив, позбавлений повітряних кишень і які зазвичай мають більш темний відтінок.
Спочатку Уоррен думав, що всьому виною розчинений у воді органічний вуглець – жовтий за своєю природою. Жовтий вуглець + синій лід = зелений айсберг, вірно? Однак випробування показали, що в зеленому льоду точно такий же рівень органічного вуглецю, як і в звичайному. І лише в кінці 2016 року дослідники під керівництвом Лаури Херрайз Боррегуеро з Університету Саутгемптона довели, що смарагдовий льодовик справді сильно відрізняється від своїх «родичів». Виявилося, що концентрація заліза в ньому перевищує норму в 500 разів!
Тепер вчені мізкують над тим, звідки всередині льоду в таких кількостях береться залізо. Припущення про захоплення грунту – лише теорія, якої поки немає підтвердження. Уоррен також підозрює, що виною всьому може бути т.зв. «льодовикове борошно» – невеликий (дрібніше піску) осад, який дрейфує по світу завдяки течії води. Його сліди можна виявити всюди, але саме велика кількість заліза може надавати йому той самий благородний смарагдовий колір.
Натхнення: www.popmech.ru