Дуже часто людина потрапивши в непросту життєву ситуацію, яка вимагає знання і розуміння законів, приходить до висновку, що самостійно не зможе впоратися з її вирішенням, і їй потрібна правова допомога професійного юриста.
У нашій країні, пошуки юриста, як правило, починаються зі звертання до родичів, близьких, друзів з метою дізнатися, чи немає у них знайомого адвоката. Якщо відповідь негативна, то людина звертається до пошуку адвоката в Інтернеті. Тут він стикається з проблемою, як з всіляких пропозицій, оголошень та реклами знайти дійсно грамотного фахівця.
Для отримання статусу адвоката необхідно мати вищу юридичну освіту, отриману у ВНЗ має державну акредитацію, досвід роботи не менше двох років і скласти кваліфікаційний іспит. За спостереженнями, більшість приватних юристів з великим задоволенням придбали б статус адвоката, але цьому перешкоджає одна обставина, це нездатність скласти кваліфікаційний іспит, який здати дійсно важко. Висновки з цього робіть самі.
Дозволимо собі дати читачеві кілька коротких рекомендацій про те, як вибрати адвоката у цивільних справах і як повинен працювати адвокат.
1. Спеціалізація. Не дуже розумію своїх колег, коли вони позиціонують себе як адвокати та по кримінальних і по цивільних справах. Не можна бути майстром на всі руки, адже осягнути неосяжне не можна, хоча не варто бути і фахівцем з «одній гілці». У сучасному вельми об’ємному і швидко мінливому законодавстві важко бути висококваліфікованим фахівцем одночасно і по цивільних справах і по кримінальних. Та й судді давно вже розподіляються по цивільних або кримінальних колегіях.
Як правило, адвокати цивілісти (адвокати по цивільному або приватному праву) спеціалізуються на загальногромадянських спорах (договірне право, право власності), суперечках пов’язаних з успадкуванням, житлових суперечках, тобто все те, що регулюється Цивільним кодексом, Житловим кодексом, Земельним кодексом.
2. Адвокат повинен у доступній формі пояснювати клієнтові зайняту у справі позицію, лінію захисту, хід судової справи. Неприпустимо обмежуватися фразою – «відпочивайте, тепер справою займаюся я, а ви все одно в цьому нічого не розумієте».
3. Не варто заздалегідь обіцяти клієнту позитивне рішення судової справи, рішення приймають судді, а не адвокат. По-людськи зрозуміло, що клієнт хоче заздалегідь знати результат справи, але це неможливо. Якби все було просто і зрозуміло з самого початку спору, то не було б і самих суперечок і не існувало б і судів для їх вирішення. Проте суди існують, а адвокати, та й судді теж мають різні думки з однієї і тієї ж справи.
4. Послуги кваліфікованих не можуть бути безкоштовними або, що ще гірше дешевими. Усілякі обіцянки надати послуги безкоштовно є ніщо інше, як спосіб заманити клієнта на послуги платні. Аналіз судової перспективи справи і так завжди безкоштовний.
Дешеві послуги означають, що адвокат не досвідчений (вчиться на Вашій справі) або не збирається вести Ваше справу до кінця, збирає з усіх по чуть чуть, а далі не його справа.
Часто людина задається питанням – за що я плачу адвокату (юристу) якщо він не гарантує позитивного для мене рішення суду, якщо немає влаштовує мене результату?
Це питання перегукується з вищевикладеною позицією про неможливість обіцяти позитивного рішення суду. Юрист не виробляє холодильники або пральні машини і не може дати гарантію з приводу рішення суду по конкретному спору, на те він і спор.
Відповідь на це питання може бути тільки одна – клієнт платить адвокату за роботу у справі. Адвокат повинен гарантувати тільки одне, якщо він взявся за вашу справу, значить робота по справі буде зроблена кваліфіковано і всі знання і досвід адвоката будуть спрямовані на досягнення бажаного для клієнта результату.
Досвідчений і порядний адвокат не візьме справу і відповідно гонорар за справу, яку свідомо не має судової перспективи, тобто відсутня правова позиція у справі.
На жаль, але іншого способу переконатися в кваліфікації адвоката, його порядності та професіоналізмі, окрім як почати з ним працювати не існує.
5. Юрист не повинен брати на себе стільки справ, що фізично не може їх перетравити (вибачте за такий вислів). На жаль іноді бачу, що представник іншого боку починає гарячково читати матеріали справи вже перед початком судового засідання, як результат плутає прізвища, факти, докази, обставини справи, посилання на закони. Конкретною судовою справою треба жити, пропускати через себе.
6. З адвокатом можна зв’язатися. Чую дуже багато нарікань, що до адвоката ніколи неможливо додзвонитися, а сам він ніколи не передзвонить. По-моєму це неприпустимо. Це звичайно стосується випадків, коли у вас вже є укладена угода з адвокатом, а не дзвінки з пошуку по інтернету.
7. У адвоката або адвокатського об’єднання повинен бути свій веб-сайт. На сайті як мінімум повинна бути інформація про реєстраційний номер в державному реєстрі адвокатів, про членство в конкретній адвокатській палаті, юридична освіта, контактні дані. Дуже добре, якщо ви знайдете на сайті адвоката судову практику, статті по вашій проблематиці. Це означає, що адвокат працював за цим напрямком правового регулювання і не з чуток знайомий з проблемами такого характеру.