Японія відклала до 2026 року запуск місії з доставки на Землю зразків із поверхні марсіанського супутника Фобос. Спочатку запуск мав відбутися у вересні цього року на новій ракеті H3.
Звідки беруться марсіанські супутники?
Протягом десятиліть вчені намагалися зрозуміти походження двох супутників Марса — Фобоса та Деймоса.
Було висунуто кілька теорій, які передбачають, що можуть бути захопленими астероїдами чи фрагментами Марса, які утворилися внаслідок древнього зіткнення з астероїдом. Для подальшого вивчення цього питання Японія планує запустити місію під назвою Martian Moon eXploration (MMX). Її мета — зібрати зразки з Фобоса, більшого з двох супутників Марса, і доставити їх на Землю для аналізу.
Спочатку місія MMX, оснащена тримодульним космічним апаратом, мала стартувати у вересні і прибути на орбіту навколо Червоної планети в 2025 році. Після цього апарат повинен був вийти на орбіту навколо Фобоса та встановити на поверхні супутника модуль для збирання зразків.
У результаті японське космічне агентство JAXA відклало цю довгоочікувану місію на два роки. Наразі старт заплановано на 2026 рік.
Проблема із ракетою
Причини цієї затримки — технічні. Місія мала злетіти на японській ракеті H3. На жаль, її перший випробувальний політ у березні минулого року відбувся не так, як планувалося. Двигуни другого ступеня не спрацювали, що змусило команду місії навмисно знищити її, внаслідок чого було втрачено супутник спостереження за Землею.
Хоча JAXA нещодавно оголосило, що друга спроба запуску H3 намічена на середину лютого, агентство вирішило, що дуже важливо довести надійність нової ракети-носія, перш ніж розпочинати амбітну міжпланетну місію MMX, і тому відклало запуск на два роки.
Тож нам доведеться набратися терпіння. Проте планується зібрати щонайменше десять грамів матеріалу з поверхні. Повернення на Землю наразі заплановано на 2031 рік. Він приземлиться на австралійському військовому об’єкті, відомому як заборонена зона Вумера.
Ця місія обіцяє надати найважливіші дані для кращого розуміння природи Фобоса. Зібрані зразки можуть відкрити важливу інформацію про склад, геологічну будову та еволюцію цього таємничого супутника, проливаючи світло на походження супутникової системи Марса.