Політ до системи Проксима Центавра вимагатиме від людства серйозних інженерних зусиль, але причин вирушити туди вистачає. По-перше, там є екзопланета в зоні населеності, по-друге, це можливість вперше дістатися до сусідньої зірки. Американський професор Крістофер Лімбах отримав грант від NASA на розробку нового типу двигуна, в якому для передавання імпульсу використовується одночасно і пучок частинок, і пучок фотонів. Якщо розрахунки вірні, він зможе розігнати зонд до приблизно 10% від швидкості світла. У результаті досягти Проксими Центавра b можна за 43 роки.
Технічне завдання польоту до Проксими Центавра, розташованої на відстані всього 4,2 світлових роки від Землі, поки що не вирішене. Традиційні ракетні двигуни вимагають занадто багато палива, а сонячні вітрильники втрачають ефективність далеко від Сонця. Не розв’язують проблему й атомні або іонні двигуни – згідно з формулою Ціолковського, вони теж стають неефективними на таких великих відстанях, пише Universe Today. Але навіть найкращі з них зможуть подолати відстань до найближчої зоряної системи приблизно за 6 000 років. Це неймовірно багато – приблизно стільки часу минуло з моменту появи на Землі писемності.
Тому залишається лише варіант променевого рушія – гігантського променя, що направляється з орбіти Землі або Місяця і безперервно штовхає космічний корабель на всьому шляху до місця призначення. Зазвичай розглядають два типи цих рушіїв: одні працюють на пучку частинок, інші на пучку фотонів. І в кожного типу є недолік – дифракція.
На великих відстанях світло і частинки розсіюються і не можуть достатньо ефективно сфокусуватися на крихітному об’єкті на кшталт космічного зонда. Однак цю проблему можна вирішити. Нещодавні дослідження в галузі оптики дають змогу об’єднати пучки світла і частинок так, що при одночасній роботі дифракція знижується. Це дасть змогу концентрувати промінь на мішені тривалий час, достатній, щоб зонд міг долетіти до екзопланети Проксима Центавра b.
Крістофер Лімбах розрахував нову технологію, яку назвав PROCSIMA, у якій використав силову установку на когерентних комбінованих пучках частинок і фотонів. Когерентний пучок цього двигуна зможе доставити зонд масою 5 грам до Проксими b за 43 роки, розганяючи його до 10% від швидкості світла. Принаймні, теоретично.
Більшому зонду масою приблизно 1 кг знадобиться на 14 років більше, зате він зможе взяти набагато більше корисного вантажу.
Поки що всі розрахунки існують тільки на папері. Для їхньої перевірки ще належить, як мінімум, розробити джерела холодних атомів і підвищити функціональність установок сфокусованого пучка.
Дослідження 2018 року відповідає на питання про те, якою має бути чисельність екіпажу експедиції до Проксими Центавра b – найближчої до Землі екзопланети. Змоделювавши політ, який триватиме понад 6000 років, учені встановили, що зореплавателів має бути не менше 98 осіб.