Гриб живиться органікою, накопиченої тваринами і рослинами, розкладаючи її до більш простих речовин. При цьому вуглець, який знаходиться в ній може бути випущений в атмосферу, а може бути і похований в ґрунті. У стресових умовах гриби зазвичай зміцнюють клітинні стінки, витрачаючи на це білки і, в кінцевому підсумку, все той самий вуглець, який в результаі ховається.
Група вчених на чолі з Кетлін Трезедер (Kathleen Treseder) з Каліфорнійського університету в Ірвіні спробувала з’ясувати, чи відноситься це спостереження до зміни вологості ґрунту.
Біологи провели дві експедиції — в тайгу на Алясці і в джунглях Коста-Ріки. В обох випадках об’єктом вивчення були зразки грибниць, зібраних з ґрунтом вологих (болотистих) місць і там, де сухіше.
При їх аналізі з’ясувалося, що гриби, що живуть у відносно сухих місцях, схильні накопичувати вуглець, причому по мірі висушування ґрунту це їх властивість посилюється. Це, ймовірно, пояснюється тим, що гриби звикли жити при високій вологості, а підсушений субстрат для них — стрес.
Це має певні наслідки, поки — обчислювальні. Грибів в дикій природі дуже багато. Їх вплив на кругообіг вуглецю варто оцінити і далі враховувати у математичних моделях, що розглядають кліматичні зміни.
Кетлін Трезедер представила своє дослідження на щорічній конференції Американського агрономічного товариства. Короткий виклад доступний на порталі EurekAlert!
Натхнення: earth-chronicles.ru