Дослідивши розташований поруч з Новою Зеландією вулкан Гавр-Сімаунт і провівши ряд лабораторних експериментів, вчені змогли прояснити механіку підводних вивержень.
Під водою, так само, як і на суходолі, існує вулканічна активність, і вона точно так само супроводжується викидами лави і попелу. Проте дотепер було незрозуміло, як саме це відбувається — багатокілометровий шар води чинить на вулкан сильний тиск, що начебто має перешкодити виверженням, але вони однак відбуваються, а значить існує якийсь механізм, що призводить до вибухового викиду магми.
Пошуком цього механізму і зайнялася міжнародна наукова група під керівництвом доктора Тобіаса Дюрінга з Університету Ісландії.
Вчені почали з дослідження підводного вулкана Гавр-Сімаунт, розташованого на північний захід від узбережжя Нової Зеландії на глибині близько тисячі метрів. У 2012 році викинутий їм на поверхню води попіл поширився на площі 400 квадратних кілометрів. За допомогою глибоководного робота були досліджені поклади попелу, що залишилися після цього виверження на океанічному дні — їх там виявилося понад 100 мільйонів кубометрів.
Робот також доставив з дна зразки, які потім, вже в лабораторних умовах, були знову розплавлені і введені в контакт з водою при різних умовах. В кінцевому результаті вченим вдалося отримати вибухову реакцію, в результаті якої виникли частинки попелу ідентичні тим, що були підняті з дна океану, тобто по суті, повторити процес підводного виверження.
«Отриманий результат дозволяє нам значно краще зрозуміти, як можливі виверження вулканів під водою», — каже Зімановський. Але на цьому дослідники зупинятися не збираються і хочуть тепер з’ясувати, який ефект підводний вулканізм виробляє на клімат. Вони впевнені, що вибухи магми, яка розлітається під водою на дрібні частинки, виробляють теплові імпульси й впливають на компенсаційні течії — локально або навіть глобально.
Натхнення: www.popmech.ru