У лютому 2021 року дослідники проаналізували зміни в складі атмосфери Землі 42 000 років тому, коли магнітні полюси планети помінялися місцями. Передбачається, що викликані цією подією катаклізми могли навіть стати причиною вимирання неандертальців.
Зміна магнітних полюсів Землі 42 000 років тому вплинула на нашу планету більше, ніж ми думаємо. Вчені намагаються зрозуміти, який вплив ця подія справила на наш світ.
Вчені вже знали, що 42 000 років тому магнітні полюси нашої планети тимчасово помінялися місцями. Це явище дослідники охрестили “подією Адамса” – на честь письменника Дугласа Адамса, який написав роман “Автостопом по галактиці”, в якому відповіддю на “питання про життя, Всесвіт і все інше” була цифра 42. Однак досі дослідники могли тільки здогадуватися, як ця подія вплинула на біорізноманіття земних організмів і атмосферні процеси.
Автори останньої роботи зібрали для аналізу зразки Новозеландських дерев каурі й виміряли співвідношення в них ізотопів вуглецю. Це дозволило вченим зафіксувати сплеск вуглецю – 13 в період приблизно 41-42 тисячі років тому. Ґрунтуючись, зокрема, на цих даних, дослідники змогли створити детальну часову шкалу того, як змінювалася атмосфера Землі в той час.
Дослідники порівняли створену часову шкалу з даними аналізу зразків, зібраних з ділянок по всьому Тихому океану, і використовували її в моделі глобального клімату. Автори виявили, що після події Адамса спостерігалося зростання льодових щитів і льодовиків над Північною Америкою, а також великі зрушення в повітряних течіях.
Одна з перших підказок полягала в тому, що мегафауна материкової Австралії та Тасманії почала вимирати приблизно 42 000 років тому. Це здавалося дивним, через те, що відбулося значно пізніше прибуття на континент древніх людей. Тепер вчені показали, що подія Адамса може пояснити це несподіване вимирання.
У статті автори припускають, що подія Адамса може пояснити безліч інших еволюційних загадок, таких як вимирання неандертальців і раптову широку появу фігуративного живопису в печерах по всьому світу.
Дослідження було опубліковано в журналі Science.
Натхнення: www.popmech.ru