Археологи з Брюссельського вільного університету встановили, що скелет, знайдений у могилі на галло-римському цвинтарі в Бельгії, був складений із кісток щонайменше семи людей різних епох, що свідчить про майстерність і знання анатомії «автора» цього поховання.
У 1970-х роках на стародавньому цвинтарі в місті Помройоль археологи виявили скелет, похований у позі ембріона — незвичній для римських поховань. Розташована поруч із головою кістяна шпилька вказувала на можливе римське походження поховання, датоване II–III століттями н.е. Однак детальніший аналіз показав низку аномалій: частини скелета виглядали так, наче вони належали людям різного віку, а хребет був складений із різних за розміром кісток, що не відповідало анатомічним пропорціям однієї людини.
У 2024 році команда археологів під керівництвом Барбари Веселка провела радіовуглецеве датування окремих кісток і генетичний аналіз ДНК. Результати засвідчили, що скелет був зібраний з останків семи людей, які не були родичами та жили в різний час. Більшість кісток датуються епохою неоліту (приблизно 4200–4400 років тому), тоді як череп належав галло-римській жінці, яка жила близько 2,5 тисяч років тому.
Цікаво, що ДНК жінки з черепа виявилася схожою на ДНК двох молодих людей, похованих на римському цвинтарі на відстані 150 км від Помройоля. Це свідчить про наявність родинних зв’язків, що додає інтриги до загадки цього незвичного поховання.
Практика посмертних маніпуляцій із кістками була поширена в давніх культурах Європи. Частини скелетів могли використовувати для ритуалів, створення символічних поховань або навіть виготовлення знарядь. Однак знахідка в Помройолі є унікальною через надзвичайну точність і витонченість у складанні скелета з кісток людей різного віку й культурних епох. Це свідчить про те, що «автор» поховання добре знав анатомію та, ймовірно, діяв із певним ритуальним наміром.
Археологи припускають, що цей складений скелет міг символізувати єдність або відображати шанування предків. Можливо, його створили представники бронзової доби, а римляни, випадково пошкодивши оригінальний череп, додали череп жінки з поваги до мертвих.
Результати дослідження були опубліковані в журналі “Antiquity”, відкриваючи нові сторінки в розумінні ритуальних практик стародавніх культур Європи.