Майже 400 років після загибелі корабля «Батавія» біля узбережжя Західної Австралії він продовжує відкривати нові сторінки історії. Нове дослідження, описане на порталі ScienceAlert, показало, що кам’яний вантаж судна зберіг свідчення про продуману глобальну логістику Голландської Ост-Індійської компанії.
«Батавія», що належала цій торговельній корпорації, затонула в 1629 році. Вона прославилася не лише катастрофою, а й подальшою різаниною та бунтом серед вцілілих. Тепер же в центрі уваги вчених опинилося не це драматичне минуле, а те, що саме корабель перевозив і звідки бралися ці матеріали.
Що знайшли в трюмі «Батавії»
Судно везло попередньо оброблені блоки піщанику, тисячі цеглин та інші будівельні матеріали, а також скарб зі срібних монет і коштовностей. Кам’яні блоки призначалися для будівництва в Азійській штаб-квартирі компанії в Батавії (нині Джакарта), від якої корабель і отримав свою назву.
Особливу зацікавленість дослідників викликало питання, де саме були видобуті ці піщаники. Через неповні історичні документи та століття, проведені під водою, за зовнішнім виглядом каменю встановити його походження майже неможливо.
«Історичні записи неповні, а після майже 400 років під водою ці камені виглядають дуже подібними, що ускладнює їх ідентифікацію», — пояснює геохімік Ентоні Кларк (Anthony Clarke) з Університету Кертін в Австралії. За його словами, команда хотіла перевірити, чи здатні мікроскопічні мінеральні зерна дати надійний «відбиток пальця» місця формування каменю та показати, як саме компанія знаходила і перевозила будівельні матеріали по всій своїй мережі.
Як геохімія відстежила шлях каменю
Австралійські та німецькі науковці проаналізували два зразки піщаникових блоків, використавши метод, відомий як U-Pb датування детритового циркону. Ця техніка базується на вимірюванні вмісту урану та свинцю в кристалах циркону всередині породи, що дозволяє оцінити вік і «історію» каменю точніше, ніж за допомогою звичайного візуального огляду чи стандартного аналізу.
Порівняння двох блоків показало, що їхні «геохімічні візерунки» не збігаються. Водночас обидва зразки добре відповідали породам із сучасних кар’єрів у Німеччині. Один блок виявився піщаником із кар’єру Бентгайм, інший — із кар’єру Обернкірхен. Обидва ці джерела відомі як місця, звідки Голландська Ост-Індійська компанія вже брала камінь у XVII столітті.
За словами Кларка, аналіз мікроскопічних цирконів показав, що блоки, які виглядали майже однаково, насправді походили з різних родовищ. Це означає, що камінь для одного вантажу збирався щонайменше з двох віддалених кар’єрів, розташованих приблизно за 140 кілометрів один від одного, а потім об’єднувався в єдину партію для відправлення на інший кінець світу.
Що це говорить про торговельну мережу компанії
Такі результати свідчать, що Голландська Ост-Індійська компанія не обмежувалася використанням найближчого каменоломні. Йшлося про продуману систему постачання, в якій враховувалися різні кар’єри та централізоване формування вантажів.
Дослідники припускають, що вантаж «Батавії» міг бути зведений докупи в центральному вузлі, ймовірно в Амстердамі, але це поки що освічене припущення, а не доведений факт. У будь-якому разі результати підкреслюють логістичну складність розширення Голландської Ост-Індійської компанії: будівельні матеріали шукали, консолідували та перевозили на величезні відстані, щоб підтримувати колоніальну інфраструктуру.
Компанія була однією з найбільших торговельних сил свого часу, а її судна транспортували товари по всьому світу. Кам’яні блоки з «Батавії» — лише одна ланка цієї системи, але завдяки сучасним методам вони дають набагато чіткіше уявлення про те, як саме працювали такі маршрути.
Подальші дослідження уламків
Команда планує застосувати ті ж геохімічні методи до інших зразків піщанику та цегли з уламків «Батавії». Це має допомогти детальніше відтворити логістику будівельних постачань компанії та, можливо, виявити нові несподівані зв’язки між родовищами сировини та місцями її використання.
Подібний підхід можна застосувати й до інших кораблів, що перевозили кам’яні вантажі. Чим точнішим стає геохімічний аналіз, тим більше деталей про минуле можна відтворити: від організації ремісничих майстерень і особливостей ведення воєн до маршрутів переміщення сировини та готових виробів.
Археолог Коріолі Соутер (Corioli Souter) з Музею Західної Австралії зазначає, що майже через чотири століття після загибелі «Батавія» продовжує розповідати нові історії. Дослідження опубліковане в журналі Journal of Archaeological Science: Reports.
Ознайомитися з відео про дослідження уламків «Батавії» можна за посиланням на .