Пролетівши крізь Пояс Койпера, міжпланетна станція NASA «Нові горизонти» виявила несподівано високий рівень пилу — крихітних залишків зіткнень об’єктів нашої та інших зіркових систем. Нові дані спостережень вказують на те, що Пояс — велика зовнішня область із сотнями тисяч малих тіл із каміння та льоду — простягається на мільярди кілометрів далі, ніж вважали астрономи.
Апарат «Нові горизонти» був оснащений інструментом VBSDC, розробленим фахівцями Університету Колорадо у Боулдері. Цей детектор пилових частинок відстежує залишки зіткнень астероїдів, комет та об’єктів Пояса Койпера протягом усього польоту цього апарату через Сонячну систему, що розпочався у 2006 році. За цей час «Нові горизонти» відлетів на 55 а. о. від Сонця (145 млн км), облетів Плутон та астероїд Аррокот.
Дані спостереження за пиловими частинками Пояса, зібрані детектором і передані на Землю, збігаються з астрономічними спостереженнями, пише Astrobiology. За допомогою телескопів вчені змогли виявити низку об’єктів Пояса Койпера далеко за межами його зовнішнього краю у традиційному розумінні.
Не виключають вчені та інші пояснення нових даних. Можливо, тиск випромінювання та інші фактори виштовхнули пил, що виник у Поясі Койпера, за його межі. Також «Нові горизонти» міг помітити недовговічні частинки льоду, які не змогли наблизитися до внутрішніх частин Сонячної системи і ще не були враховані в наявних моделях Пояса Койпера.
У «Нових горизонтів» достатньо палива, щоб продовжити місію приблизно до 2040-го і відійти від Сонця більш ніж на 100 а. о. На такій відстані інструмент VBSDC зможе навіть засікти перехід корабля до регіону, де міжзоряних частинок більше, ніж пилу. Будучи єдиним космічним апаратом, що збирає інформацію про Пояс Койпера, він має унікальний шанс дізнатися більше про його об’єкти, протяжність і джерело пилу, а також про пилові диски навколо зірок.
Аномалія у поведінці транснептунових об’єктів (ТНО) вказує на наявність у поясі Койпера гіпотетичної планети класу газовий карлик, яку заочно назвали Дев’ятою.