Земля

Зовнішній космос наблизився до Землі на 20 кілометрів

Зовнішній космос наблизився до Землі на 20 км, повідомляє портал Space. Але, швидше за все, ви цього не відчули. Нічого не зрушилося (якщо не вважати сталого і прискореного розширення Всесвіту). Але, згідно з новим дослідженням, настав час, коли землянам треба змінити свої уявлення про те, де саме закінчується атмосфера Землі і починається зовнішній космос.

Якщо підрахунки астрофізика Джонатана Мак-Давелла вірні, космічний кордон, де закони повітряного простору поступаються місце законами орбітального космосу, може бути на 20 км ближче, ніж припускали попередні оцінки.

«Суперечки про те, де закінчується атмосфера і починається космос, почалися ще до запуску першого супутника, — каже Мак-Давелл. — Загальноприйнята межа — так звана лінія Кишені — знаходиться на висоті 100 км».

Згідно Мак-Давеллу, лінія Кишені — результат десятиліть невірно інтерпретованої інформації, оскільки до уваги не приймались реальні орбітальні дані. У своєму новому дослідженні Мак-Давелл вивчив дані, що описують орбітальні шляхи 43 000 супутників. Велика частина супутників не цікавили вченого — вони оберталися набагато вище лінії Кишені і явно перебували у зовнішньому космосі.

Близько 50 з супутників, однак, виділялися із загальної маси. Під час повернення кожен з цих супутників успішно здійснив щонайменше два повних оберти навколо Землі на висоті нижче 100 км. Радянський супутник «Електрон-4», наприклад, обігнув планету 10 разів на висоті приблизно 85 км, а після впав в атмосферу і згорів у 1997 році.

Ці приклади явно показували, що фізика космосу діяла нижче лінії Кишені. Коли Мак-Давелл застосував математичну модель, щоб знайти точну точку, на якій різні супутники виривалися зі своїх орбіт і поверталися в атмосферу, він виявив, що це могло відбуватися на відрізку між 66 – 88 км. Але якщо апарат опускався нижче 80 км, надії на втечу не було.

Таким чином, Мак-Давелл обрав позначку 80 км як справжній нижній край космосу. Ця цифра підтверджується іншими факторами. Наприклад, Мак-Давелл написав, що в 1950-х роках пілоти ВПС США були нагороджені спеціальними «крилами астронавта», якщо піднімалися вище 80 км.

З атмосферної точки зору, вибір Мак-Давелла теж підходить. Мезосфера — найхолодніша смуга земної атмосфера — простягнулася на висоті 83-100 км. Там хімічний склад атмосфери починає значно змінюватися і заряджених частинок стає все більше. Ясно, що нижче нижнього краю мезосфери земна атмосфера починає надавати більш сильний вплив на об’єкти. Метеори зазвичай розпадаються на висоті 70-100 км, що теж говорить про те, що в цьому регіоні атмосфера стає густішою.

Отже, що означає зниження межі між Землею і космосом на 20 %? Для запуску ракет і інших фізичних видів взаємодії з космосом нічого не зміниться, але може знадобитися вирішення деяких важливих політичних і територіальних питань.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Back to top button