Глибоко в печерній системі Rising Star у Південній Африці вчені отримали нові дані про вимерлого родича людини Homo naledi. Аналіз давніх білків у скам’янілих зубах показав, що серед щонайменше 20 особин не виявлено жодних чоловічих маркерів. Про це повідомляє ScienceDaily з посиланням на Університет Йорка.
Це відкриття, опубліковане в журналі Cell, уможливлює незвичне припущення: камера Діналеді в системі Rising Star може бути найдавнішим відомим похованням, призначеним лише для одного біологічного статі у виду, відмінного від Homo sapiens.
Загадка однакових скелетів Homo naledi
Homo naledi, що жив приблизно від 335 000 до 241 000 років тому, давно привертає увагу археологів. Цей вид поєднував примітивні, подібні до мавп, риси з характеристиками, ближчими до сучасних людей.
Одна з найбільших загадок стосувалася дорослих решток із камери Діналеді. Протягом більш ніж десяти років дослідники не могли пояснити, чому кістки дорослих особин настільки схожі між собою та майже не демонструють відмінностей, які зазвичай пов’язані з поділом на чоловіків і жінок.
Щоб розв’язати цю проблему, міжнародна команда з Університету Йорка, Копенгагенського університету та понад десяти інших установ звернулася до давніх білків, збережених у рештках.
Як білки зубної емалі «розповіли» про стать
Учені застосували метод м’якого травлення кислотою, щоб витягти зі скам’янілої емалі крихітні фрагменти білків — пептиди. Такий підхід дає змогу отримувати зразки майже без пошкодження цінних викопних зубів.
Загалом було досліджено 23 зуби, що належали щонайменше 20 різним особинам Homo naledi. Науковці цілеспрямовано шукали білок Amelogenin-Y — продукт гена на Y‑хромосомі, який є специфічним маркером чоловічої статі.
Неочікувано в жодному зразку не виявили ознак цього білка. Щоб переконатися в достовірності результату, спеціалісти хімічної лабораторії Університету Йорка проаналізували амінокислотний склад зразків і підтвердили, що білки дійсно давні, а не результат сучасного забруднення.
Усі жінки чи незвична генетика?
За словами Марка Дікісона (Marc Dickinson) з факультету хімії Університету Йорка, відсутність чоловічих маркерів у такій великій групі особин є надзвичайно інтригуючою. Це дає рідкісну можливість зазирнути не лише в біологію, а й у спосіб життя цих давніх гомінінів.
Результати ставлять нові запитання: як Homo naledi організовували свої спільноти та як ставилися до померлих? Якщо камера Діналеді справді навмисно використовувалася виключно для поховання жінок, це може вказувати на набагато складніші соціальні практики, ніж вважалося раніше.
Таке селективне поховання могло б свідчити про символічні традиції, які довго вважалися унікальними для сучасної людини. Однак самі дослідники наголошують, що інтерпретація з «усіма жінками» — не єдина можлива.
Альтернативне пояснення стосується генетики самого Homo naledi. Якщо популяція жила в умовах сильної ізоляції, ген, що відповідає за синтез Amelogenin-Y, міг зазнати мутації або взагалі зникнути. У такому разі частина особин могла належати до чоловічої статі, але їхні зуби просто не містили звичного для дослідників білкового маркера.
Зуби як архів глибокого часу
Можливість отримувати білки з настільки давніх решток має особливу цінність, адже зубна емаль здатна захищати органічний матеріал протягом надзвичайно тривалих проміжків часу. Постдокторантка Палеса Мадупе (Palesa Madupe), яка виконувала цю роботу в Копенгагенському університеті, пояснює, що емаль — найтвердіша тканина людського тіла, і саме тому її білки зберігаються краще, ніж у кістках.
Завдяки цьому зуби стають своєрідними «носіями» генетичної інформації з глибин минулого, іноді навіть мільйонорічної давнини. У новому дослідженні це допомогло наблизитися до розв’язання давньої загадки: чому кістки Homo naledi демонстрували так мало варіацій. Автори роботи припускають, що принаймні частково це може пояснюватися тим, що всі досліджені особини належали до однієї статі.
Ця робота стала найбільшим на сьогодні дослідженням вимерлого виду гомінінів із використанням аналізу давніх білків. Незалежно від того, чи були всі ці Homo naledi жінками, чи серед них були й чоловіки з нетиповими генетичними ознаками, результати відкривають нову перспективу на цей вид.
Дослідження також демонструє, що білки, збережені в зубній емалі, здатні розповісти про життя та соціальні звички вимерлих родичів людини те, чого не видно з одних лише кісток. Подальші роботи можуть суттєво змінити уявлення про соціальне життя та можливі поховальні практики давніх людських видів.