11 загадок Сонячної системи, які чекають відповіді

1. Хмара Оорта.

Чи існує хмара Оорта: Хмара Оорта – найбільша загадка Сонячної системи. Люди ніколи не бачили цієї гіпотетичної ділянки Всесвіту, яка, згідно з теоріями, є місцем утворення комет із довгим періодом обертання. Вчені припускають, що хмара Оорта розташоване на відстані від 50 тис. до 100 тис. а. е. від нашого Сонця. Її зовнішні кордони лежать на межі Сонячної системи, і мільярди тіл з хмари Оорта гравітаційно прив’язані до Сонця.

2. Аномалія апаратів «Піонер». Чому зонди «Піонер» відхиляються від курсу?

Космічні зонди «Піонер 10» і «Піонер 11» були запущені в 1972 і 1973 роках відповідно для дослідження зовнішніх кордонів Сонячної системи. Вчені НАСА помітили істотні відхилення апаратів від курсу, викликані, ймовірно, дією гравітації Сонця. При більш детальному обчисленні прискорення апаратів виявили дуже слабку силу невідомої природи, яка діяла на них.

Одна з теорій пояснює це явище так: змінне інфрачервоне випромінювання навколо корпусів зондів могло провокувати вихід фотонів переважно з одного боку зонда, даючи при цьому невеликий поштовх у бік Сонця. Інші теорії ще більш несподівані, так що загадка залишається нерозгаданою.

Читайте також: Чи економічно вигідні космічні дослідження?

Pioneer 10 відхилився уже на 400 тис. км від розрахованої траєкторії. Pioneer 11 в точності повторює шлях побратима.

Можливо, саме тут проявляється вплив загадкової темної матерії. Є й багато інших гіпотез: від впливу сонячного вітру і магнітних полів до нерівномірності нагрівання самих зондів.

3. Пояс Койпера. Чому пояс Койпера раптово закінчується?

Пояс Койпера – це величезне скупчення астероїдів в Сонячній системі за Нептуном, що утворює кільце навколо Сонця. Пояс Койпера складається з мільйонів кам’яних і металевих брил, які в 200 разів масивніше середнього об’єкт з поясу астероїдів між Марсом і Юпітером. Якраз в поясі Койпера лежить карликова планета Плутон.

Пояс Койпера – малодосліджена ділянка Сонячної системи: вчені чекають прибуття зонда НАСА «Нові горизонти» на Плутон лише до початку 2015 року. Тому питання, чому кількість об’єктів поясу Койпера несподівано зменшується на відстані 50 а. е., залишається відкритим. Таке явище досить дивне, оскільки теоретично їх кількість повинна лише зростати з віддаленням від Сонця. Деякі пояснюють це існуванням великої планети (Нібіру, або Планета Х), яка притягує ці об’єкти до себе.

4. Десята планета Сонячної системи

Далеко-далеко за карликовою планетою Плутон є загадковий астероїд Седна – один з найбільших у нашій системі. До того ж Седна вважається найбільш корисним об’єктом у нашій системі – вона навіть червоніша від Марса. Чому – невідомо. Але головна загадка в іншому. Повний виток навколо Сонця він робить за 10 тисяч років. Причому обертається по дуже витягнутій орбіті. Або цей астероїд прилетів до нас з іншої зоряної системи, або з кругової орбіти його збило гравітаційне тяжіння якогось великого об’єкта. Якого? Наприклад, загадкової планети Нібіру – планети, яка нібито існує на самій межі Сонячної системи, але астрономам виявити її поки не вдається.

Читайте також: Найбільш моторошні планети, які ви не захочете відвідати

Є і ще один факт на користь існування таємничої планети. Седна розташована в поясі Койпера – області простору, надзвичайно насиченою малими космічними тілами. Починаючи від Плутона, щільність пояса Койпера наростає, а потім різко падає до нуля. Так могло б бути, якби всі об’єкти, які розташовані далі, були притягнуті гравітаційним полем загадкової планети.

Можливо, загадка розв’яжеться, коли зонд NASA в 2015 році дістанеться до Плутона і звідти спробує «розглянути» невловиму Нібіру.

5. Космічний пил в кометах. Як космічний пил, що утворився при високих температурах, з’являється в кометному льоді?

Комети складаються з твердих частинок і замерзлої рідини. Вони з’являються з поясу Койпера або з гіпотетичної хмари Оорта.

Під час місії НАСА “Стардаст 2004» із комети Вайлда-2 були взяті зразки речовини. Виявилося, що деякі частинки пилу із замороженого тіла комети сформувались при дуже високих температурах. Звідки ці маленькі часточки, для утворення яких потрібні температура понад 1000 кельвінів, могли взятися, якщо комета прилетіла з поясу Койпера?

Сонячна система, що виникла з туманності 4,6 млрд. років тому, під час остигання сформувала величезний диск. Зразки матерії з комети могли утворитися в центральних ділянках цього диску, біля молодого Сонця. Що відкинуло їх на далекі кордони нашої системи? Яким був цей механізм? Поки невідомо.

6. Температура сонячної корони. Чому сонячна атмосфера гарячіша від поверхні Сонця?

Над цією загадкою вчені б’ються не одне десятиліття. Ранні спектроскопічні дослідження показали, що сонячна атмосфера, температура якої близько мільйона кельвінів, гарячіша від фотосфери, яка має температуру лише 6 тис. кельвінів.

Здається, що всі закони фізики тут порушені. Адже якщо ви включите електричну лампочку, то повітря навколо лампочки не буде гарячіше, ніж її спіраль.

Вчені вважають, що механізм розжарювання корони може бути результатом накладення магнітних сил в атмосфері Сонця. У свою чергу відповідальними за цей механізм можуть бути або наноспалахи, або хвилі розжарювання. Можливо, два чинники спрацьовують одночасно.

7. Атмосфера Титана. Чому в Титана є щільна азотна атмосфера?

Титан, один із місяців Сатурна, – це єдина в Сонячній системі планета-супутник з щільною атмосферою. Титан, який на 80% масивніший від нашого Місяця, другий за величиною супутник у Сонячній системі (найбільший – Ганімед, місяць Юпітера).

Атмосфера Титана лише наполовину щільніша земної і складається в основному з азоту (95%). Азот приблизно в такій же кількості є і в земній атмосфері (78% обсягу). Так звідки ж узявся весь цей азот і на Землі, і на Титані? Ось це і є загадкою.

8. Нахил Урана. Чому Уран обертається на боці?

Дивна планета Уран: у той час як більшість планет Сонячної системи обертаються навколо своєї осі у більш-менш вертикальному положенні, Уран лежить на боці з нахилом осі на 98 градусів. Це означає, що на дуже тривалий період (приблизно 42 року) його північний і південний полюси по черзі дивляться на Сонце.

Дехто з учених пояснює це тим, що Уран колись був «збитий з курсу» якимось дуже великим космічним об’єктом. Інші ж вважають це явище результатом дії гравітаційних сил Юпітера і Сатурна.

9. Тунгуський метеорит. Що спричинило вибух на Тунгусці?

У 1908 році Сонячна система скинула на нас космічне тіло, про природу якого ми нічого не знаємо. Очевидці говорять про яскраве сяйво, яке бачили в різних частинах світу. На місці інциденту площею 2000 км ? було повалено як сірники 80 млн. дерев, величезні площі вигоріли, а кратера від удару метеорита об Землю так і не знайшли.

Вчені досі губляться в здогад, висуваючи неймовірні припущення – від падіння комети або астероїда до аварії міжзоряного корабля.

10. Загадки Марса. Чому півкулі Марса настільки разюче відрізняються одна від одної?

Північна півкуля червоної планети – це переважно низини, в той час як південна – суцільні кратери і гірські хребти. Дослідники з інституту Кальтех підрахували, що величезне космічне тіло розміром від 1600 до 2700 км в діаметрі могло б утворити низовини північної півкулі, «стерши» гори.

Ще однією загадкою Марса є таємниче зникнення дослідних апаратів, що прямують на планету. Статистика вражає: вона свідчить, що близько двох третин дослідних експедицій зазнали краху внаслідок зникнення апаратів, роботів і зондів, відісланих на Марс.

Читайте також: Повертаємося на батьківщину — Марс?

Пошуки органіки на Червоній планеті розпочалися в 1976 році – там приземлилися американські апарати Viking. Вони повинні були провести ряд експериментів з метою або підтвердити, або спростувати гіпотезу про населеність планети. Результати виявилися суперечливими: з одного боку, в атмосфері Марса був виявлений метан – очевидно, біогенного походження, але не було ідентифіковано жодної органічної молекули.

Дивні підсумки експериментів списали на хімічний склад марсіанського ґрунту і вирішили, що життя на Червоній планеті все-таки немає. Однак ряд інших досліджень дають можливість припустити, що на поверхні Марса колись була волога, що знову ж говорить на користь існування життя. На думку деяких, мова може йти про підземні формах життя.

11. Різниця температур на полюсах Сонця. Чому південний полюс Сонця холодніше північного?

Майже 17 років сонячний зонд «Улісс» відправляв на Землю відомості про Сонце. Завдяки цій місії ми знаємо, що південний полюс Сонця на 80 тис. кельвінів холодніше північного. «Улісс» виміряв сонячну температуру, взявши проби іонів кисню із сонячного вітру на відстані 300 млн. км над північним і південним полюсами зірки.

Вчені вважають, що, можливо, полюса різні за своєю структурою, і це викликає таке температурне розходження.