Яйця стрічкового хробака, знайдені в екскрементах акули, що жила 270 млн років тому, говорять про те, що паразити глодали тварин набагато раніше, ніж вважалося.
Стрічкові черв’яки чіпляються за внутрішні стінки кишечника хребетних і, досягнувши зрілого віку, відкладають яйця, які потрапляють у зовнішній світ разом з відходами життєдіяльності господаря. Вивчення ранньої історії цих паразитів – непросте завдання, оскільки їх скам’янілості, починаючи з епохи динозаврів, вкрай рідкісні. Доводиться аналізувати копроліти (скам’янілі рештки випорожнення).
В акулячому копроліті спіралеподібної форми виявлено ціле скупчення – 93 овальних яйця. В одному з них, мабуть, перебувала личинка з низкою нитковидних утворень, які, ймовірно, згодом повинні були перетворитися на гачки, що дозволяють паразиту чіплятися за кишечник.
Скам’янілості, знайдені на півдні Бразилії, відносяться до палеозойської ері (251-542 млн років тому), тобто до епохи Пангеї. Відомі екземпляри кишкових паразитів хребетних, які до цього вважалися найдавнішими, молодші на 140 млн років.
Акулячий копроліт (фото Luiz Flavio Lopes).
Довжина яєць – близько 150 мкм, тобто у півтора рази товстіша від людського волосся. Їх вдалося виявити, розрізавши копроліти на тоненькі шари. Яйця залягали тільки в одній з таких секцій, відзначає співавтор Паула Денцін-Діас з Федерального університету Ріо-Гранде (Бразилія).
Всього було виявлено більше п’ятисот копролітов. Ймовірно, там був прісноводний ставок, і безліч риб, що мешкали в ньому, які і загинули під час сильної засухи.
У копроліті знайдено також мінерал пірит. Це говорить про те, що середовище було бідне киснем, завдяки чому скам’янілості і збереглися.
Немає ніякої можливості дізнатися, до якого виду належали ті давні акули, бо всі вони мають однаковий кишечник (а тому і відходи). Малоймовірно, що стрічковий черв’як міг убити свою акулу, але хто знає – можливо, він там був далеко не один.
Інформація зі сайту: http://cikavosti.com
[poll id=”1″]