Главная / Здоров'я / Корисний чи шкідливий гелікобактер?

Корисний чи шкідливий гелікобактер?

Вперше виразку шлунка описав у II столітті н. е. Гален. Ібн-Сіна (Авіцена, 980-1037) у своєму трактаті «Канон лікарської науки» вказавши, що виразка може викликати кровотечу, «роз’їсти» шлунок і може призвести до смерті хворого. Причиною появи виразок у шлунку і 12-палої кишці стародавні лікарі вважали прояви нервозності і дратівливості, лікували дієтою і травами.

Визнання виразки як «хвороби» медицина багато в чому зобов’язана Фрідріху Удену, який займався спочатку гірською справою в Німеччині, а потім несподівано для всіх переїхав в Росію, де він став медиком і професором патології і терапії Медико-хірургічного інституту в Санкт-Петербурзі. Уден вивчав хвороби домашніх тварин і людей, а в 1816 р. видав першу в історії медицини фундаментальну працю про виразку. У 1825 р. французький лікар Жан Крювельє, ґрунтуючись на монографії Удена, запропонував вважати виразку шлунка окремим захворюванням і дав йому класичний опис, який визнано досі.

Гелікобактер — друг або ворог?

Так розлади травлення виразка шлунка перетворилася на хворобу.

Для пояснення механізму її розвитку було запропоновано безліч наукових теорій (механічна, кислотно-пептична, стресова, судинна, неврогенна та ін). Але протягом 180 років головною була теорія, що в агресивному кислому середовищі вмісту шлунку життєдіяльність мікробів неможлива, а виразка — результат дисбалансу агресивних і захисних чинників. Однак, незважаючи на різноманіття теорій, на практиці виразка продовжувала погано піддаватися лікуванню.

У 1980-х р. р. відбулося відкриття, яке змінило погляд медичної громадськості на природу виразкової хвороби.

Але не відразу. Лише у 2005 р. за нього була вручена Нобелівська премія з медицини.

Ще в 1888 р. лікарі Bottcher і Lettulle, які виявили бактерії на дні виразки шлунка, запропонували теорію інфекційного походження виразкової хвороби, а в 1975 р. д-р Steer описав спіралеподібні бактерії слизової оболонки шлунка при виразковій хворобі.

У 1983 році в Австралії два фізіолога Баррі Маршалл і Робін Уоррен, які вивчали виразковий процес, припустили, що бактерії, які викликають виразку можуть ховатися від руйнівної дії кислоти в товщі слизової оболонки шлунка.

Дослідивши шматочки шлункової стінки, отримані при біопсії у хворих виразкою, вони виявили особливі мікроорганізми, які назвали Helicobacter Pylori (НР).

Проте медична громадськість, в більшості випадків заперечує неординарне, підняла їх на сміх. І Баррі Маршаллу нічого не залишалося робити, як провести експеримент на собі. Він випив культуру НР і «заробив» виразку.

Цей факт вразив навіть найзапекліших скептиків. Але найбільше вразило швидке одужання від виразки, зроблене за допомогою антимікробного препарату. Раніше таке було неможливим.

І тут скептицизм як вітром здуло: лікарі і фармацевти зрозуміли, що відкриття Маршалла і Уоррена відкриває перед ними казкові перспективи. Невигадливе гасло «Убий мікроб — вилікуєш виразку» швидко і беззастережно змінило на всі 100% їх погляди на виразкову хворобу в цілому і її терапію зокрема. Більш того, згідно з новими рекомендаціями (Graham, Handbook in Health Care,1998), лікар зобов’язаний розсіювати міф про зв’язки стресу і виразки і важливості спеціальної дієти для терапії.

Стрес — річ ефемерна, його не побачиш у мікроскоп, лікувати його складно, часті зриви. А тут — ось воно, просте і тому геніальне рішення: прийом 2-3-х фармацевтичних препаратів і всі здорові! Не мають особливого значення важливі колись в лікуванні виразки обмеження куріння та прийому алкоголю. Навіть незважаючи на генетичну схильність до виразкової хвороби, можна їсти що попало, переїдати, хвилюватися і не спати… Зате лікарі точно знають, що заразитися «виразкою» можна через погано вимитий посуд і поцілунки, а тому — лікувати від НР треба всю сім’ю. Ну не золоте дно відкрили Маршалл і Уоррен?!

Проте, відкриття НР не позбавило питань про виразкову хворобу.

Наприклад, чому виразка «відкривається» найчастіше в повний місяць, у жовтні і січні?

Чому НР частіше знаходять у людей із 1-ю групою крові, а рак шлунка, який НР начебто провокує, зустрічається частіше при 2-й групі?

НР знайшли у багатьох похованнях, зроблених до н. е., але частим захворюванням виразка стала лише в кінці XIX ст. і ніхто не знає чому.

У багатьох хворих на виразку шлунка НР не знаходять. Незважаючи на те, що НР звинувачують у розвитку 90% виразок 12-палої кишки, його там рідко виявляють.

Дві третини населення Земної кулі є носіями НР, який превалює у курців, які п’ють алкоголь і літніх людей, але ризик «знайти» виразку для них становить 1% на рік або 10% за все життя («Rom J Intern Med.», 2004).

Одним з парадоксів НР-теорії виразкової хвороби є факт, що в Азії та Африці майже 100% населення інфіковані НР, але виразковою хворобою страждає всього 1% населення (Am J Gastroenterol» 1999, 94).

В Європі виразкова хвороба зустрічається у 10% населення. Компанія тотального знищення НР, проведена в Німеччині та Англії, не виявила зв’язку між наявністю НР та раком шлунка: скорочення випадків раку не сталося. В Японії, незважаючи на знищення (ерадикацію) НР, рак шлунка лідирує серед причин смерті (Kurihara,1998).

З іншого боку, в розвинених країнах за останні 25 років відбулося 10-кратне збільшення захворюваності на рак стравоходу, який за темпами зростання випередив всі інші пухлини, що деякі лікарі пояснюють… ерадікацією НР (Glenn TF 2001).

Колонізація шлунка НР відбувається, як правило, у дитинстві через їжу і воду, немиті руки. Ще на початку 90-х р. р. майже всі американці мали НР, до кінця ХХ століття широке використання антибіотиків, агресивна ерадикація НР та гігієнічні заходи практично позбавили населення від цієї бактерії.

Директор Відділу Терапії (NYU), Президент Американського Товариства інфекціоністів Martin Blaser, MD, вважає, що оскільки НР співіснує з людиною всю його історію, він не може не мати корисних властивостей і, можливо, є компонентом нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту (ШКТ), тому не можна всіх підряд позбавляти від НР без негативних наслідків.

Декілька груп дослідників запропонували теорію, що пояснює те, що відбувається: «Три роки після лікування від НР наші сотні пацієнтів мають рефлюкс-езофагіт (закиди вмісту шлунку в стравохід) вдвічі частіше, ніж інфіковані НР хворі». Дослідження 6000 хворих показало, що чим більше пошкоджена слизова облочка шлунка НР, тим менше виражений рефлюкс (Gut).

Директор Гастроентерологічної клініки в Клівленді Joel Richter, MD, так прокоментував ці публікації:

Цікаво
«НР не так вже й поганий. Все більше доказів свідчить про те, що він має захисну дію для стравоходу».

Директор Відділу епідеміології Національного інституту здоров’я США Joseph Fraumeni, MD, і гастроентеролог з Бостонського медичного центру Charles Bliss Jr., MD, підкреслюють, що лікування від НР і зниження інфікованістю НР веде до різкого наростання печії, якою страждає сьогодні понад 20 мільйонів американців. Відповідно, через рефлюкс частота раку стравоходу збільшується на 8% щороку.

Цікаво
Дослідження 130 000 хворих, проведені Dr. Catherine de Martel в Stanford University (СА) з 80-х р. р., підтверджують захисні властивості НР для стравоходу.

Недавні дослідження показали, що НР збільшує синтез гормонів лептину, що знижує апетит (World J. Gastroenterоl, 2004) і греліну, що викликає голод (Gut, 2003), і що після лікування від НР пацієнти легко набирають вагу і рівень холестерину в крові у них підвищується (J. Digestive &Liver Disease).

«Всі думають, що епідемія ожиріння, яке спостерігається в західних країнах, пов’язана з Big-Macs, — каже Martin Blaser, MD, — але, можливо, є ще причина — зміна нашої мікроекології: вперше ми маємо покоління людей, які не мають гелікобактера».

Лікарі і фармацевти усього світу обговорюють зараз ймовірний зв’язок НР практично з усіма хворобами і синдромами, починаючи від затримки росту і звичного аборту до аутоімунних захворювань, діабету і раку. Адже це так просто, вигідно і зручно: ось він — ворог, ось вона — єдино рятівна таблетка. А оскільки носіями НР є двоє людей із трьох, то зв’язок будь-якої хвороби з НР можна легко «виявити»…

Підіб’ємо підсумки:

НР — реальність, яка співіснує з людиною протягом тисячоліть, і може викликати при певних обставинах у невеликої кількості носіїв НР виразку шлунка.

Жодне дослідження до сьогоднішнього дня не змогло спростувати положення, що виразки у шлунку утворюються лише тоді, коли порушені захисні механізми організму. Обставинами-«провокаторами» є всі стани, при яких відбувається зниження сили кислоти в шлунку: стрес, старіння, куріння, неадекватне харчування, прийом алкоголю і засобів від печії. Останні стали невід’ємною частиною щоденного життя американців і рекомендуються до прийому навіть однорічним дітям.

У такій ситуації, коли захисний «кордон» шлунка знято в організм легко проникають і приживаються різні мікроби, змінюється його бактеріальний фон і властивості бактерій — постійних мешканців ШКТ. З нешкідливих вони перетворюються в умовнопатогенні і патогенні. Згідно з даними, опублікованими в «Gastroenterol Hepatol» (2000, Mar.), прийом антацидів веде до підвищеного росту числа H. pylori, Enterobacter, Staphylococcus і Probionibacterium.

Пропоноване трикомпонентні лікування виразки (2 антибіотика плюс засіб, що знижує секрецію кислоти в шлунку) легко може порушити баланс мікрофлори кишечника, що веде до чималих проблем.

Крім того, НР легко набуває резистентність до препаратів. Директор Німецького Національного центру з вивчення НР, д-р Kist, заявляє, що більшість лікарів не враховує, що в даний час у 50% хворих наявний штам НР стійкий до антибіотиків, у 80-х їх було 30%. Прийом неадекватного препарату не сприяє лікуванню, натомість посилює резистентність НР.

Безумовно, виразку треба лікувати всіма доступними засобами, і медикаментозна терапія відіграє головну, але не єдину роль. Важливі дієтарні, натуропатичні та інші методи, які дозволяють нормалізувати захисні механізми організму хворого. Як вважає доктор Bliss (OR), «варто подумати двічі перед ерадікацією НР, і рішення має бути строго індивідуальним для кожного хворого».

Хоча орієнтовані тільки на фармакологічне знищення НР лікарі заперечують можливість протистояння йому без ліків, публікацій, які доводять протилежне, предостатньо. Наприклад, дослідження, проведені в University of Illinois, Chicago, показали, що прийом імбиру активно пригнічує ріст НР (Mahady GB, та співавт., Anticancer Res. 2003 Sep-Oct). Солодка здавна застосовується в Європі для лікування виразок ШКТ. Дослідження, проведені в інституті медичної мікробіології та вірусології в Німеччині, показали, що її екстракт знищує штам НР, стійкий до clarithromycin, одному з трьох компонентів анти-НР протоколу (Fukai T, і співавт., Life Sci. 2002 Aug 9). Дослідження показали, що анти-НР властивості має велику кількість рослин: цибуля, часник, Thyme, evodia, бerberine, curcumin.

Абсолютно невиправданою, мені здається, є рекомендація чи ні довічного прийому препарату, який гальмує секрецію кислоти в шлунку. Крім дисбактеріозу, у таких пацієнтів підвищується ризик розвитку різних запальних захворювань — гастритів, панкреатитів, а також авітамінозів, зокрема, перніціозній анемії і інших «принад».

Саме ця рекомендація є, з моєї точки зору, причиною «тріумфальної» навали раку стравоходу, хоча «теоретично» він повинен був би зійти нанівець. Тут, мені здається, роль грає бездумність установки, а не сам НР. Причина в тому, що штучне гальмування секреторної функції шлунка веде до порушення її моторики. Це, в свою чергу, викликає занедбаність вмісту шлунку в стравохід, що і обумовлює підвищену частоту печії у «вилікуваних» від НР і провокацію розвитку раку. Але замість нормалізації секреції шлунка, їм знову прописують «рятівну» таблетку від печії…

Висновок: Не може бути стандартного і примітивного рішення в лікуванні хворої людини. За кожен необдуманий крок ми розплачуємося здоров’ям. І Природа, як в ситуації з НР, нам в черговий раз на це «натякає».

Зрозуміємо ми ці «натяки» і як відреагуємо — визначить наше майбутнє…

Натхнення: econet.ru

 
comments powered by HyperComments