Методи боротьби з процесом зміни клімату можуть мати катастрофічні наслідки для мільярдів людей, проте залишаються необхідними для блага планети, стверджують вчені.
Такий висновок був зроблений в результаті останніх досліджень геоінжірінга – комплексу заходів з штучної зміни земного клімату. У число таких заходів входять розбризкування частинок сірки на великій висоті для імітації охолоджуючого ефекту вулканів або використання штучних «дерев» для поглинання CO2.
Три спільних наукових проекту, що проводяться командами з університетів Лідса, Брістоля і Оксфорда, досліджували можливі наслідки втручання людини в екологічні процеси більш детально. Учені використовували комп’ютерні моделі, щоб симулювати потенційні ефекти застосування різних технологій. Особливу увагу було приділено проектам з відбиття сонячних променів від пустелею, морів і хмар.
Одна з симуляцій імітувала розбризкування струменів щільних частинок морськими судами в повітрі, щоб змінити склад хмар. Виявилося, що ця модель буде набагато менш ефективна, ніж вважалося раніше.
[ads2]За допомогою іншої комп’ютерної моделі вчені проаналізували впорскування сульфатних аерозолів у повітря над Арктикою. Ця міра повинна була скоротити спад морського льоду.
Читайте також: Світ на порозі кліматичної катастрофи
Ключовим відкриттям стало те, що жодна з симуляцій не змогла зберегти світову температуру на рівні 1986-2005 років. Вчені припускають, що справа, можливо, в короткочасному характері експериментів.
Найтривожнішими результатами досліджень стали можливі зміни режиму розподілу опадів на планеті. Хоча всі симуляції показали, що блокування сонячних променів або управління сонячною радіацією знижували середню температуру, ці методи штучної зміни клімату можуть спричинити сильні зміни в індійських мусонних дощах.
Такі метаморфози можуть торкнутися від 1,2 до 4,1 млрд людей і викликати пересихання регіону Сахель в Африці.
Читайте також: Метеорологи ООН попередили про «кліматичне пекло» до 2050-го року — відео
Експерименти по техногенній зміні природи проводилися і раніше. Так, в 2009 році в ході індійсько-німецького експерименту в Південну Атлантику було викинуто 6 тонн залізистих сполук. Спровоковане цим масштабне цвітіння планктону повинно було «увібрати» в себе вуглекислий газ і разом з ним піти на морське дно, проте успіх експерименту був незначний.
Натхнення: earth-chronicles.ru