Китай
Блокуються сайти, присвячені питанням незалежності Тайваню і Тибету, жорстокості поліції, свободи слова, міжнародних новин, порнографії тощо. За користувачами ведеться постійне стеження. За даними агентств з прав людини, в Китаї більше, ніж в інших країнах, засуджених за злочини в інтернеті. Всі сайти повинні мати спеціальну ліцензію від Міністерства індустрії і інформаційних технологій.
У 2000 році запущений проект Golden Shield Project, відомий як «Велика китайська стіна», – складна система фільтрації. Користувачі обходять заборону за допомогою VPN, TOR та інших інструментів.
Якщо у блогера більше 5 000 відвідувачів в день або більше 500 розшарених постів – і він опублікував заборонену законом інформацію (наприклад, критику керівників партії), йому загрожує до трьох років позбавлення волі.
Північна Корея
Доступ до інтернету є у невеликої групи людей, як правило, чиновників. Решта користуються внутрішньою мережею (інтранет). У країні лише один провайдер і своя операційна система Red Star, що працює на базі Linux. Всі новини ЗМІ отримують від офіційного агентства Korean Central News Agency, більша їх частина – політична пропаганда, спрямована на посилення культу трьох лідерів: Кім Ір Сена, Кім Чен Іра і Кім Чен Ина.
Читайте також: Користувачі інтернету бояться висловлювати свою думку відкрито
Виняток становить Пхеньянський університет науки і технологій, де випускники та професори допускаються до реального інтернету в спеціальній комп’ютерній кімнаті. Правда, і там відправлення кожного листа узгоджується c представником влади.
Саудівська Аравія
Заблоковано близько півмільйона сайтів. Серед них – ті, які суперечать релігії та політичній лінії влади. Весь трафік проходить через Комісію з інформації та комунікацій (CITC), яка відповідає за регулювання інтернету і блокування сайтів. Існує два реєстра сайтів: перший включає в себе сайти неетичного (зазвичай порнографічного) змісту, другий – сайтти, що критикують владу. З 2011-го всі інтернет-ЗМІ і блогери повинні отримувати ліцензію Міністерства культури та інформації.
ОАЕ
У 2009 році Міністерство внутрішніх справ вперше заявило про намір застосувати інтернет-цензуру. Був підготовлений список 500 фраз, які не можна знайти в пошукових системах, в основному антирелігійний і порнографічний контент. Цензура посилилася після арабських революцій 2011 року. За законом власники сайтів можуть залучатися до відповідальності за будь-які порушення – образа символів країни, її голови, релігії. За поширення чуток користувачі можуть отримати термін до трьох років в’язниці.
Сирія
Блогери, які ставлять під загрозу національну єдність, потрапляють під арешт. Інтернет-кафе записують імена користувачів і передають цю інформацію відомствам. Через широке формулювання в законах користувачі часто не розуміють, за що саме можуть отримати покарання. Періодично інтернет вимикають повністю. У Сирії діє інтернет-армія (SEA), що публікує провладні пости і атакуюча сайти опозиції.
Іран
Провайдери фільтрують контент, який критикує уряд і релігійні погляди. Всі вони затверджуються телекомунікаційною компанією Ірану (TCI). У 2009 році під блокування потрапили найбільші соціальні мережі. Усі блогери реєструються в Міністерстві культури і мистецтва. У 2010 році популярного блогера Хоссейна Дерахшана засудили до 19,5 року в’язниці за «антиісламську пропаганду». На початку березня 2012-го аятолла Алі Хаменеї доручив іранській владі створити орган для контролю за інтернетом. За допомогою спеціального софту уряд стежить за користувачами. Блокуються шляхи обходу заборонених сторінок (наприклад, VPN).
Туркменістан
Єдиний провайдер контролюється державою і блокує доступ до сайтів. Акаунти G-mail, Yahoo! і Hotmail проглядаються. За заклики до демократії і антирелігійні тексти користувачі піддаються покаранню. Доступ до популярних соціальних мереж заблокований. У початку лютого 2012 року заборонила доступ до Анонімайзерів, за допомогою яких користувачі обходили блокування, не можна завантажити Opera Mobile і UC Browser, так як їх проксі-сервери неможливо заблокувати.
Читайте також: Через рік інтернет може стати безкоштовним і загальнодоступним
Куба
Інтернет доступний тільки в спеціальних точках, які контролює держава. За відвідуваннями стежать через IP, блокуються опозиційні сайти та пошук за деякими словами. Незалежних журналістів і блогерів заарештовують за спроби розмістити звіти десь за межами Куби. Інтранет надає доступ до державних сайтів і пошті в зоні CU. Спеціальний департамент (DOR) контролює всю інформацію і блокує заклики до революції. Єдиний оператор ETECSA також займається моніторингом і блокуванням сторінок.
В’єтнам
Комуністична партія вимагає від Yahoo!, Google і Microsoft розкривати дані всіх блогерів на своїх платформах. Департамент телекомунікацій блокує сайти, які критикують уряд і просувають демократію, видає ліцензію провайдеру і реєструє користувачів Мережі. Інтернет-кафе передають інформацію уряду. У 2013 році вступив в силу 72-й Указ, за ??яким заборонено поширювати інформацію, яка може поставити під сумнів безпеку держави. Іноземні компанії повинні мати сервери на території компанії.
М’янма
Довгий час хунта блокувала доступ до сайтів, які висловлюють незгоду з режимом. У країні два оператора, їх контролюють Міністерство з комунікацій та інформаційних технологій. Незважаючи на те що з 2012 року доступ до опозиційних ресурсів відкрився, конституція країни не гарантує свободи слова. За публікацію повідомлення, яке ставить під сумнів безпеку держави, можна потрапити до в’язниці на 7-15 років. Експерти припускають, що цей закон може використовуватися проти блогерів, яких притягатимуть до відповідальності за наклеп.