Чи можуть звичайні рослини вчитися, формуючи асоціації? На це абсолютно дивовижне питання дослідники з Університету Західної Австралії відповіли позитивно.
Нещодавно вчені вперше показали, що рослини можуть зв’язувати між собою події, щоб дізнатися більше про навколишню обстановку, і використовувати отримані асоціації, щоб поліпшити свої шанси на виживання. Раніше вважалося, що така здатність характерна виключно для тварин.
Фахівці зосередилися у своєму дослідженні на посівному гороху Pisum sativum. Посадковий матеріал вони помістили у основи Y-образного лабіринту.
Потім у серії експериментів дослідники ставили вентилятор і джерело світла в кінці якої-небудь однієї гілки лабіринту, або на протилежних кінцях Y-подібної “головоломки”.
Вчені встановили, що розсада стала “полювати” за цінним світлом, навчившись пов’язувати вітер від вентилятора з місцем розташування штучного сонця. Горох зростав у напрямку до “місця сили” навіть тоді, коли світло уже було прибране.
Результати показали, що посадковий матеріал навчився вибирати найкращий напрямок росту для виживання з допомогою прогнозування, в якому місці з’явиться світло після його усунення.
Здатність розсади гороху передбачати два фактори – поява світла (коли) і його напрямок (де) — в залежності від наявності та положення вентилятора вказує на те, що рослини здатні якимось чином кодувати тимчасову і просторову інформацію (формувати пам’ять про неї). Крім того, завдяки такій здатності рослини можуть змінювати і свою поведінку за допомогою сигналів, що йдуть від навколишнього середовища, відзначають дослідники.
Австралійські фахівці припускають, що тип навчання, продемонстрований горохом, не варто вважати винятковим. Результати показують, що асоціативне навчання є важливим компонентом поведінки рослин. Вони підсумовують, що цей тип навчання являє собою універсальний адаптивний механізм, який є й у тварин, і у рослин.
“Оскільки наші результати дещо несподівані, то ми розраховуємо, що наша наукова робота стане предметом цікавої дискусії про виникнення і властивості пам’яті, навчання і, в кінцевому рахунку, розумній поведінці в біологічних системах”, — говорить автор дослідження Моніка Ґальяно (Monica Gagliano).
Дослідники окремо зазначають, що на проведення своєї роботи їх надихнули роботи про умовні реакції собак знаменитого вченого Івана Павлова.