Вчені пояснили раптове підвищення температури під час льодовикового періоду. Тоді північний полюс нашої планети різко теплішав на 15 %. І причина цього — зміна рівня СО2 в атмосфері і перебудова течій в Атлантичному океані.
Дослідники стверджують, що історія повториться в майбутньому у зв’язку підвищенням концентрації вуглекислого газу в атмосфері. Але результати наукової роботи показують, що дуже різкі кліматичні метаморфози можуть траплятися під впливом плавних змін.
Востаннє льодовиковий період на Землі настав 2,6 млн років тому — і він досі не завершився. Відмітна його риса — мінливість площі крижаного покриву і температури земної поверхні. Кожні 40 і 100 тисяч років льодовики наступали і відступали, а планета охолоджувалася і нагрівалася.
«Заморозки» і «відлиги» залежать від так званих циклів Міланковіча — «розгойдувань» земної орбіти, які впливають на те, як сильно обігріваються Сонцем полюса і помірні широти, вважає ряд вчених. Інші дослідники пов’язують кліматичні періоди зі зміною океанських течій або зростанням/спадом CO2 в атмосфері.
Ґерріт Ломанн з Інституту Альфреда Вегенера в Бремерхафені (Німеччина) дотримується другої версії. Його комп’ютерна модель Землі під час льодовикового періоду показала, що навіть плавне зростання або падіння рівня CO2 в атмосфері можуть спричинити практично моментальні кліматичні перевороти.
Практичний приклад — зміст CO2 підвищилося до 180 частин млн (мінімум для льодовикового періоду) до 220 частин на млн. (50 % від сучасного рівня). Результатом стали дві дуже важливі події.
По-перше, формувався погодний феномен Ель-Ніньо, який транспортує теплу воду з тихоокеанських тропіків у помірні широти. По-друге, набирав силу Гольфстрім і пов’язані з ним атлантичні течії. Через це у полюсів різко теплішало, місцями — на 15 градусів Цельсія. У підсумку, морський і наземний лід стрімко зникав.
Коли частка CO2 в атмосфері опускалася нижче мінімуму, клімат швидко займав колишні позиції, крижаний покрив виростав знову, і Земля охолоджувалася.