Дослідники Марса стверджують, що виявили нові докази існування життя на Червоній планеті.
Дослідники знайшли в районі кратера Ґейла сліди підвищеної гідротермальної активності, що, на їх думку, може говорити про придатність стародавнього Марса для життя.
Суперечки про можливе життя на Марсі в науковому середовищі не вщухають ні на мить. Ми не можемо з упевненістю заявити про існування життя на Червоній планеті зараз або в минулому. Однак в силу деякої схожості Марса і Землі заперечувати таку ймовірність було б теж нерозумно.
Свої висновки на цей рахунок представили вчені з Канади і США. На їхню думку, стародавній Марс міг бути цілком придатний для життя. Принаймні, там могли мешкати екстремофіли — істоти, які здатні жити і розмножуватися в екстремальних умовах навколишнього середовища. Роботу опубліковано в Journal of Geophysical Research: Planets, а короткий огляд можна знайти на сайті Американського геофізичного товариства.
За допомогою встановленого на марсохід Curiosity спектрометра APXS (Alpha particle X-ray spectrometer) фахівці визначили, що концентрація цинку і германія в осадових породах в районі кратера Ґейла вище аналогічних показників у інших районах Марса в десять-сто разів. Дане відкриття говорить про те, що раніше на Червоній планеті мала місце висока гідротермальна активність.
Останнє може мати далекосяжні наслідки, якщо говорити про розуміння процесів, що мали місце на стародавньому Марсі. Справа в тому, що в багатих цинком і германієм земних гідротермальних джерелах мешкають примітивні організми. Більш того, деякі дослідники вважають гідротермальні джерела колискою життя на Землі. Автори представленого дослідження не виключають, що в районі кратера Ґейла теж можна буде виявити сліди життя.
Ударний кратер Ґейла названий так на честь астронома Уолтера Фредеріка Ґейла. Його діаметр становить приблизно 154 км, а вік може становити 3,8 млрд років. Одна з найбільш примітних особливостей поглиблення — велика височина навколо центрального піку. Її походження невідоме.
Раніше інша команда дослідників прийшла до висновку, що марсіанське плато Тавмасія може бути потенційно жилою. Тут виявили підвищену концентрацію калію і сірки, що, на думку вчених, може свідчити про існування на плато Тавмасія води в одному з її агрегатних станів. Останнє нерозривно пов’язане з можливістю населеності даного регіону.
Гірський рельєф місцевості, втім, серйозно ускладнює спостереження, так що підтвердити або ж спростувати гіпотезу буде вельми непросто. Вчені сподіваються, що відповісти на питання, що цікавлять їх вдасться в рамках наступних місій на Марс.
До речі ще в 1976 році, коли два посадочні апарати «Вікінг» сіли на Марс, вчені вивчивши отримані з них дані дізналися, що марсіанський ґрунт дає позитивний результат на метаболізм — на Землі з цього майже напевно припустили б наявність життя. Але ніяких слідів органічного матеріалу виявлено не було, а значить і життя. Звідки міг узятися метаболізм, якщо не було ніякої органіки?