Дослідження показало, що підвищені дози вітаміну D не тільки марні, але навіть шкідливі для кісткової тканини.
Робота за підсумками трирічного дослідження канадських учених опублікована в Journal of the American Medical Association.
Вітамін D утворюється в організмі людини природним чином — під впливом сонячних променів. Близько 10-15 хвилин на сонці в купальнику або плавках достатньо для отримання денної дози цієї речовини. Але в холодну пору року у багатьох північних країнах сонця категорично не вистачає. Тому багато місцеві жителі приймають різні добавки для заповнення вітамінного дефіциту.
Основна функція вітаміну D — регулювання всмоктування кальцію в дванадцятипалій кишці, тому він надзвичайно важливий для скелета. Згідно з рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я Канади, нормальна добова потреба у вітаміні D становить близько 15 міліграмів на день для людей віком до 70 років і 20 міліграмів для тих, хто старше. Або ж 600 і 800 МО (міжнародних одиниць) відповідно. Але багато хто приймає цей вітамін в кількостях, що перевищують денну дозу в десятки разів, і це може бути небезпечно для скелета.
Трирічне дослідження, проведене фахівцями з Медичної школи Маккейга, показало, що приймати підвищені дози вітаміну D не просто марно, але навіть шкідливо. В експерименті взяли участь 300 добровольців у віці від 55 до 70 років, яких поділили на три групи: перша отримувала добову дозу 400 МО вітаміну, друга — 4000 МО, а третя — 10000 МО.
У випробовуваних за допомогою комп’ютерної томографії високої точності (XtremeCT) вимірювали щільність і міцність кісткової тканини на зап’ястях і щиколотках. Також проводилася стандартна подвійна рентгенівська абсорбциометрія (DXA) щільності кісток. Сканування кісткової тканини проводилося на початку дослідження, а також на шостий, 12, 24 і 36 місяці від початку дослідження. Крім того, вчені раз в рік збирали аналізи сечі випробовуваних, а на третій, шостий, 12, 18, 24, 30 і 36 місяць — аналізи крові.
Основним параметром, який вимірювали в ході дослідження, була мінеральна щільність кісткової тканини, від якої залежить здатність кісток витримувати навантаження і не ламатися. Чим старша людина, тим нижче його показник МПКТ. Результати абсорбціометрії показали зниження мінеральної щільності з часом у всіх трьох груп випробовуваних. Однак чим більше була добова доза вітаміну D, тим сильніше було зниження. У першої групи, яка отримувала мінімальну дозу, МПКТ протягом трьох років знизилася на 1,4%, у другої групи за цей же термін — на 2,6%, а у третій — на 3,6%.
Крім того, результати аналізів сечі показали, що у пацієнтів з другої і третьої груп у дослідженні відзначався підвищений ризик гіперкальціурії — підвищеної концентрації солей кальцію в урині. Цей симптом спостерігався у 17% випробовуваних в першій групі, 22% — у другій, а також у 31% людей з третьої групи. Гіперкальціурія — серйозний фактор ризику, одна з причин розвитку сечокам’яної хвороби.
Дослідження показало, що підвищені дози вітаміну D не роблять позитивного ефекту на кісткову тканину, навіть навпаки — можуть бути шкідливими. Доза 400 МО цілком обґрунтована і достатня для здорових людей, а дози близько 4000 МО і вище не рекомендується призначати при патології кісткової тканини.