Дев’ята планета — теоретична, невивчена гігантська планета на задвірках Сонячної системи, присутність якої пояснює і нахил осі обертання Сонця, і скупчення маленьких крижаних астероїдів за межами орбіти Нептуна. Але чи існує Дев’ята планета насправді?
Математичні розрахунки та комп’ютерне моделювання показали, що орбіти об’єктів у Поясі Койпера могли утворитися тільки в тому випадку, якщо Нептун сформувався на кілька астрономічних одиниць ближче до Сонця, а потім мігрував до зовнішніх меж Сонячної системи, де й знаходиться сьогодні.
Міграція Нептуна пояснює поширеність високоеліптичних орбіт об’єктів у Поясі Койпера за винятком кількох, які знаходяться на відстані мінімум десяти астрономічних одиниць за межами орбіти Нептуна.
Саме ці екстремальні орбіти були доказом існування Дев’ятої планети. В ході двох незалежних досліджень астрономи підрахували, що тільки дуже велика і дуже далека планета могла підтримувати дані орбіти. Тоді і з’явилася теорія Дев’ятої планети.
Її маса повинна перевищувати масу Землі в п’ять або десять разів, а діапазон орбіти становити від 300 до 700 астрономічних одиниць (одна астрономічна одиниця дорівнює 149 597 870 700 метрам — грубо кажучи, 149,6 млн. кілометрів). Намагаючись виявити планету, вчені робили безліч прогнозів, де її слід шукати. Але ніхто її так досі і не виявив. Після більш ніж чотирьох років пошуків існують лише непрямі докази існування Дев’ятої планети.
Згідно з законами фізики, об’єкти на еліптичних орбітах більшу частину часу видалені від Сонця на досить значні відстані, з-за чого їх важко виявити. Астрономи бачать їх тільки коли об’єкти знаходяться біля перицентра — найближчої точки до Сонця на їх орбіті. Спостереження ускладнюють також погодні умови на Землі і велика кількість зірок поблизу площини галактики Чумацький шлях, на тлі яких крижаних мандрівників не так легко помітити.
Всі екстремальні орбіти були виявлені в результаті досліджень, у яких не було повністю відображено їх відхилення. Таким чином, ми не знаємо, чи всі орбіти в одному і тому ж квадранті Сонячної системи, а в інших квадрантах дослідження не проводилися.
Вчені провели додаткове моделювання, яке показало, що якщо спостереження будуть проводитися тільки протягом одного сезону і з одного телескопа, то екстремальні орбіти, природно, будуть виявлені лише в одному квадранті Сонячної системи.
Далі вчені детально розглянули орбіти всіх відомих екстремальних об’єктів і виявили, що всі вони, крім двох, пояснюються відомими фізичними законами.
Моделювання показало, що в Поясі Койпера повинні бути об’єкти з орбітами, відмінними від тих, які сформувала б Дев’ята планета.
Натхнення: www.popmech.ru