Всім відомо, що джинси як предмет одягу прийшли до нас із Заходу. А от слово «джинси» – зовсім не з англійської мови. Воно теж запозичене – італійське слово «januas», тобто «генуезький».
А ось винайдені джинси були дійсно в Америці, куди приїхав разом з численними старателями і шукачами пригод молодий підприємець Леві Страус, який вирішив забезпечувати працівників копалень наметами для сну і відпочинку. Однак товар розходився погано, і ось тут-то Страуса осяяла ідея, що робітникам не вистачає штанів: особливо міцних і малозношуваних. Так народилися відомі на весь світ «Levis».
Джинси довгий час залишалися «одягом для роботяг» – до тих пір, поки в середині 50-х років минулого століття в США не розпочався протестний рух молоді, який потім перекинувся в Європу. Молоді люди носили джинси, і вже незабаром найпопулярніші на сьогодні штани стали купувати всі – від політиків до пенсіонерів і дітей. У 1980-ті роки джинсовий бум пішов на спад, але лише для того, щоб знову початися через кілька років.
Павло Перший терпіти не міг жилети, так як вважав, що це одяг революціонерів і бунтарів. Їх носіння було заборонено, а людина, що ризикнула надіти жилет, відразу піддавався арешту. Дізнавшись про те, що Павло вбитий, столичні модники першим ділом дістали з потайних скринь жилети та висипали на вулицю.
Історія жакетів налічує кілька століть. Одні стверджують, що назва цього предмета гардероба пішла від поширеного французького імені Жак: чоловіки в цій країні носили куртки з короткими полами. Інші пов’язують історію появи з костюмом средньовіччя під назвою jaquette, що в перекладі – “куртка, жакет, візитка”. Жінки звернули увагу на цей елемент одягу тільки в дев’ятнадцятому столітті, коли англійський кравець принцеси Уельської вирішив поексперементувати і зшив для неї костюм. Він складався з подвійною спідниці і корсажа – останній з часом перетворився на жакет. Жінки носили в будь-який час, змінюючи сорочки та кофти під ними.
Один з найбагатших людей у світовій історії – Джон Рокфеллер – був до крайності скупий. Його молодші діти доношували одяг старших. Найгірше довелося єдиному молодшому синові мільярдера, якому діставалися обноски сестер, у тому числі і платтячка.
Винахідниками штанів вважаються стародавні кочівники – скіфи. Спочатку вони прекрасно жили без зайвого одягу, але багатогодинні заїзди на конях натирали найніжніші місця. Так з’явилися перші подоби брюк – штани з щільної шкіри або хутра.
А ось римляни ще довго терпіли незручності – аби не бути схожим на варварів і не переймати варварських звичок. Штани дозволялося носити тільки кінним воїнам, для інших цей одяг був під забороною. Тому у стародавніх римлян вибір одягу був небагатий. У спеку вони надягали одну легку туніку, а коли ставало холодніше – відразу декілька.
Напевно, ви помічали, що на чоловічому і на жіночому одязі гудзики пришиті з різних сторін, і, відповідно, одяг застібається по-різному. Така традиція виникла дуже давно. Але тут не все просто. З чоловічим одягом все відразу зрозуміло – зліва – направо одяг застібати набагато зручніше для правшів. А от з жіночим одягом вийшла наступна історія. Фурнітура в основному робилася з дуже дорогих сплавів і каменів. І такий тип одяг на той момент могли собі дозволити тільки дуже заможні дами, яких, звичайно ж, одягала прислуга. І для того, щоб служницям було зручніше застібати одяг, застібки стали пришивати зправа – наліво. Все геніальне просто! І ця традиція, яка виникла так давно, збереглася і сьогодні, незважаючи на те, що мало хто з панянок може дозволити собі покоївок.