Японський дослідник Іппей Маруяма виявив, що за час роботи АЕС Хамаока бетонні стіни її реакторної камери стали втричі міцніше, ніж було закладено в початковому проєкті. Об’єкт давно виведений з експлуатації, що дозволяє проводити там різні дослідження. В ході своїх робіт Маруяма виявив прямий зв’язок феномена з загадкою бетону Стародавнього Риму.
У сучасній Італії є морські причали з бетону віком понад 2000 років, які куди міцніше сучасних. Нинішні технології не дозволяють виготовити з цього матеріалу конструкції, які протримаються в морській воді понад десятки років. Що ще цікавіше, бетон від будівельників Стародавнього Риму з часом стає тільки міцнішим.
Нині секрет стародавнього бетону розкритий – в його структурі утворюється мінерал «глиноземний тоберморі», якого там не було спочатку. Вважається, що солона вода поступово розчинила вулканічний попіл в давньоримському бетоні, що призвело до утворення дуже твердих кристалів. Цей процес зайняв сотні років, повторити його в лабораторних умовах не виходить, хіба що нагріти вихідну суміш вище 70°С. Але це вже небезпечно для самого бетону.
Реактор АЕС Хамаока працював з 1976 по 2009 рік, з яких 16,5 років на повну потужність. Стіни реакторної камери практично не холодніші, їх температура коливалася від 40 до 55°С. Маруяма вважає, що саме цей тривалий, але щадний нагрів і запустив в бетоні реакцію утворення глиноземного тоберморіта, який зробив його міцнішим. Відкриття дає шанс розробити нову методику пасивного зміцнення бетону в довгостроковій перспективі.