Палеонтологи виявили, що темпи девонського вимирання змінювалися, слідуючи кліматичним змінам, викликаними прецесією земної осі.
Девонське вимирання, що відбулося 376-360 мільйонів років тому, було одним з найсерйозніших в історії життя на Землі. За оцінками вчених, за цей час зникло близько 70 відсотків видів тварин. Осадові породи того часу показують, що вони буквально задихалися через різке падіння рівня кисню в морській воді. Одна з найбільш авторитетних гіпотез пов’язує це з появою вищих (судинних) рослин.
Використовуючи свої нові здібності, вони змогли глибше проникати в грунт, піднімаючи високі стовбури і розростаючись першими справжніми лісами. При цьому з грунту стали швидко вимиватися поживні речовини. Опиняючись в океані, вони викликали бурхливе «цвітіння» планктону, який осідав на дно. Розкладання цієї величезної маси вичерпувало запаси кисню швидше, ніж вони встигали поповнюватися. Деякі нові деталі цього процесу розкрили геологи з Університету Алабами, стаття яких опублікована в журналі Earth and Planetary Science Letters.
Мань Лу (Man Lu) і його колеги зібрали зразки древніх сланців Чаттануга – північноамериканської формації, що належить до пізнього девону. Автори в деталях вивчили склад відкладень часу «події Келлвассера» – одного з найстрашніших проміжків девонського вимирання, що прийшов на час близько 374,5 мільйона років тому. Тоді ця місцевість була континентальним шельфом і накопичила масу осадового матеріалу.
Його склад дозволив реконструювати зміни вмісту кисню, сплески «цвітіння» планктону і надходження речовин з грунту на суші. Автори звернули увагу на те, що ці показники періодично мінялися, слідуючи циклам тривалістю 17 тисяч і 21 тисячу років. Вчені вважають, що так проявляли себе кліматичні зміни, що відбувалися через прецесії земної осі – слабких коливань обертання планети.
Прецесія впливає на розподіл тепла, вітрів і опадів. В деякі періоди вимирання вона викликала посилення дощів. В результаті приплив поживних речовин в океан підвищувався, приводячи до буму зростання планктону, вичерпання кисню та масової загибелі організмів. В інші моменти ці процеси сповільнювалися. Коливання осі обертання Землі не спричинили вимирання, але, мабуть, були одним фактором, які задали його темп і ритм.
Натхнення: naked-science.ru