Посадка європейського апарату «Філи» на поверхню комети, що летить зі швидкістю 135 000 км / год, ознаменувала початок нової глави в дослідженнях космічного простору. Це тільки початок нової космічної ери, і вчені задумують нові неймовірні експедиції, реалізація яких можлива в осяжному майбутньому.
Венеру часто називають зловісною сестрою-близнюком Землі. Планета схожа з нашою за розмірами, але має токсичну атмосферу, на якій проливаються кислотні дощі. Тим не менш, наукова команда американського космічного агентства НАСА досліджує можливість відправки на орбіту Венери астронавтів для дистанційного керування планетоходом на її поверхні.
Читайте також: Чи може Земля стати другою Венерою?
Люди могли б мешкати всередині повітряних куль, які дрейфують у верхніх шарах венеріанської атмосфери, над отруйними хмарами. На висоті близько 50 км від поверхні Венери атмосферний тиск і температура дуже схожі на ті, що спостерігаються в приземних шарах атмосфери на Землі. Гігантська куля, заповнена повітрям, придатним для дихання, буде вільно плавати на цій висоті, не знижуючись, за рахунок перепаду тисків в атмосфері Венери.
[ads2] Погода на Титані – найбільшому супутнику Сатурна – вельми схожа на земну, за винятком того, що хмари складаються з метану, який, випадаючи на поверхню у вигляді дощу, формує озера і моря. НАСА та Європейський конгрес планетарних досліджень (European Planetary Science Congress) незалежно один від одного розглядають можливість висадити на поверхню одного з таких морів плавучий дослідницький апарат.Для цього необхідно вирішити кілька складних технічних завдань. По-перше, Титан покритий товстим шаром хмар, що виключає можливість застосування двигунів на сонячних батареях. Відповідно, доведеться використовувати ядерне паливо. По-друге, для пересування по в’язкій поверхні моря на Титані буде потрібно нетрадиційний двигун. Можливо, вибір буде зроблений на користь черв’ячного гвинта (на зразок гвинта в м’ясорубці), який буде “бурити” рідке середовище. Правда, НАСА призупинило роботу над своєю програмою, а європейський проект поки перебуває на ранній стадії.
Через велику віддаленість від Сонця, супутник Юпітера Європа отримує дуже мало тепла і покритий кіркою льоду. Але не виключено, що під льодом знаходиться вода в рідкому стані, що підігрівається тектонічною активністю в надрах планети. Щоб до неї дістатися потрібен “кріобот” – апарат, здатний за допомогою теплового впливу прокласти собі шлях крізь лід товщиною в кілька кілометрів. НАСА вже працює над таким апаратом, який назвали “Валькірією”. Якщо експедиція відбудеться, вчені сподіваються вперше виявити життя за межами Землі – на їхню думку, теплий океан Європи може мати живі організми.
Читайте також: 10 найпоширеніших помилок про космос
Безумовно, посадка на комету представляла собою надзвичайно складну задачу, але програма НАСА під назвою “Місія по перенаправленню астероїдів” (Asteroid Redirect Mission) є рекордсменом за амбітністю. Ідея полягає в тому, щоб захопити астероїд і відбуксирувати його на місячну орбіту, де на нього висадяться астронавти, щоб взяти проби ґрунту. Як і у випадку з апаратом “Філи”, аналіз ґрунту з астероїда допоможе отримати нову інформацію про походження Сонячної системи. Крім того, в рамках програми планується розробити технологію захисту від метеоритної загрози Землі.
Якщо “Столітній космічний корабель” (100 Year Starship) – спільний проект НАСА і Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) – отримає зелене світло, можливо, людство відправиться до найближчої до нас зірки поза межами Сонячної системи ще за життя нинішніх новонароджених. Принаймні, керівники проекту розраховують на створення необхідних для міжзоряного перельоту технологій, таких як двигун, що працює на антиматерії, протягом найближчих 100 років. Необхідно буде також подумати про заходи з упередження наслідків тривалого перебування в космосі для людського організму. Правда, враховуючи сучасний рівень науки, шанси на успіх місії представляються нікчемними.
Натхнення: meteovesti.ru