Лудоманія, або залежність від ігор – це хвороба, яка проявляється невтримним потягом до гри, азартом, який перевищує своєю силою будь-які інші потреби та навіть вроджені інстинкти. Відомі випадки, коли хворі на важку лудоманію грали до тих пір, поки не гинули від нервового виснаження або від тромбозу (закупорювання судин), викликаного однією позою упродовж кількох діб, наприклад, при комп”ютерних іграх. Кінцевою стадією лудоманії є божевілля.
Зазвичай, коли лудоманія вже набуває ознак важкого психічного розладу, це супроводжується ще й величезними збитками для родини, адже на той час людина програє величезні суми грошей, втягуючи і себе, і сім”ю в злидні.
Для її раннього виявлення варто спостерігати за людиною під час гри. Для цього годяться онлайн-ігри. Адже – означає не витрачати кошти, і в той же час – перевірити людину на наявність і стійкість до неконтрольованого азарту.
Лудоманія – важка хвороба. “За допомогою енцефалограми дослідники встановили, що в лудомана відбуваються такі зміни в мозку, як у хворого на епілепсію, – стверджує кандидат медичних наук, головний лікар Тернопільського обласного комунального наркологічного центру Юрій Степанович Шугалей. – Ігроманія – важковиліковна хвороба, яка за симптоматикою мало відрізняється від інших адикцій, проте може виявитися навіть небезпечнішою.”
Такі важкі зміни у енцефалограмі говорять не тільки про функціональні порушення діяльності центральної нервової системи у ігроманів, але й про порушення органічні, тобто такі, які призводять не до змін роботи, а до змін анатомічної та біохімічної структури.
Варто зазначити, що якщо наркотик призводить до наркоманії обов”язково, оскільки залежність є хімічною і біохімічною, то до лудоманії призводить не сама гра, а схильність до залежності, адже сама залежність є переважно психологічною, але з часом стає біохімічною. Бо ж інколи буває хвороблива залежність від колекціонування монет чи календариків, марок чи футболу. Отже, справа не в грі, а в людині.
Деякі вчені стверджують, що онлайн-ігри, які міцно “зв”язані” з Інтернетом, дозволяють здійснювати певного роду “заміщуючі програми” (по аналогії з наркологічними) для людей зі схильністю до лудоманії. Адже тут непотрібно витрачати гроші на гру, а час перебування у ній можуть контролювати і родина, і лікар, якщо він використовує цю можливість для виводу з залежності.
Практично всі онлайн-ігри, подібні до таких, як , можуть бути програмованими на зміну алгоритму. Адже гра від початку до кінця створена програмістом, який може змінити будь-які функції. І це дозволяє лікарю використовувати гру для лікування. Це означає, що можна було б змінювати алгоритм “на ходу”, створюючи у гравця психологічне переконання у неможливості виграшу, переконання в тому, що яскрава гра має єдину генеральну функцію – обман. Жодним позитивом і навіть розвагою вона не є.