Вчені змістили домінуючих самців мишей з верхніх ступенів ієрархії, викликавши у них симптоми справжньої депресії. Це дозволило розглянути, які зміни відбуваються в такому випадку в мозку істоти.
Спільноти мишей утворюють сувору структуру на основі ієрархії самців. Домінуючі особини отримують привілейований доступ до їжі і самок, а в клітці займають більш вигідні — наприклад, найтепліші — куточки. Втрата цього статусу викликає у них важкі «переживання» і весь набір симптомів, характерних для депресії. Про це розповідається в статті, опублікованій в журналі Cell.
Оригінальні експерименти провели Хайлань Ху (Hailan Hu) і його колеги з Чжецзянського університету. Вчені ставили мишей в умови, при яких їх положення в ієрархії різко змінювалося. Для цього домінуючого і самця, що підкоряється зіштовхували ніс до носа у вузькому тунелі. У нормі самець, що підкоряється повинен відступати перед домінантою, проте біологи запечатували його вихід з тунелю, і тому не залишалося нічого, крім як продовжувати рух вперед.
Досвід повторювали по десять разів щодня протягом чотирьох діб поспіль. Спочатку домінуючий самець пробував “продавити” опонента, але з часом все легше і легше здавався. Разом з тим він втрачав свій статус в групі і більше не прагнув зайняти найтепліше містечко. Вчені відзначили, що ці зміни супроводжувалися рядом симптомів, характерних для депресивного стану, включаючи зниження інтересу до їжі і старання утримуватися на плаву при приміщенні в контейнер з водою.
Ху та його співавтори також з’ясували, як втрата статусу впливає на активність мозку гризунів. Для цього автори дослідження застосували метод волоконної фотометрії, використавши ГМ-лінію тварин, нейрони яких флуоресціюють при перекачуванні іонів кальцію, що свідчать про їх активну роботу. Імплантоване в череп оптоволокно дозволяє реєструвати це світіння, або, навпаки, стимулювати, або пригнічувати активність нервових клітин.
Основна увага вчених була зосереджена на хабенулі (lateral habenula, LHb). Її еквівалент в людському мозку іноді називають “центром розчарування”, оскільки ця область проявляє активність в моменти, коли те, що відбувається не збігається з прогнозами і очікуваннями, викликаючи апатію. Особливо виражена її робота у людей, які страждають депресією. Аналогічні процеси вдалося помітити в мозку у експериментальних мишей. Кожного разу, коли домінантний самець був змушений відступати, клітини його LHb виявляли бурхливу активність.
При цьому якщо біологи штучно пригнічували їх роботу за допомогою випромінювання (або введенням кетаміну), стан і поведінка тварини поверталися до звичайного. Це може вказувати на важливий механізм, пов’язаний з розвитком депресії. Кожен раз, коли реальність обманює очікування, в мозку активується «центр розчарування». Занадто часте спрацьовування може викликати гіперактивацію цих нейронів, і коли цей стан «закріплюється», виникає депресія.