Вчені Німецького центру дослідження раку (Deutsches Krebsforschungszentrum, DKFZ) представили результати серії експериментів, які демонструють користь інтервального голодування для профілактики та лікування захворювань печінки. Вони визначили оптимальну схему голодування, яка забезпечує найкращий терапевтичний ефект.
За статистикою, майже у кожної п’ятої дорослої людини у світі є ознаки неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). Основним фактором ризику вважається ожиріння та неправильне харчування. Вивчаючи стратегії профілактики та лікування НАЖХП, вчені звернули увагу на інтервальне голодування і довели його користь на моделях мишей, пише Science & Daily.
Одну групу тварин годували дієтою з високим вмістом жиру і цукру без обмежень, а іншу – за схемою 5:2 – два дні на тиждень гризунів повністю обмежували в харчуванні, а решту часу лімітів не було.
Перша група швидко набрала вагу. У тварин розвинулося хронічне запалення печінки. Примітно, що в групі інтервального голодування спостерігалася стійкість до НАЖХП – тварини не додавали у вазі та розвивали менше ознак хвороби.
Цей несподіваний результат вказує на те, що ожиріння печінки не залежало від загального споживання калорій.
Потім учені тестували різні схеми інтервального голодування – 6:1, 24-годинні та 12-годинні, але схема 5:2 виявилася найефективнішою. У подальших експериментах вони визначили, що захисну реакцію здійснюють білки PPAR і PCK1, які посилюють розпад жирних кислот і глюкози, а також пригнічують накопичення жирів.
Примітно, що ефект голодування зберігався навіть при прогресуючій НАЖХП – воно покращувало показники крові, знизило пошкодження і запалення печінки. Особливо важливо, що голодування знизило ризики розвитку раку, а в разі формування пухлини вогнищ раку в тканині було менше.
Наразі вчені продовжують вивчати захисні механізми голодування, а також тестують нові мішені для розробки ліків, оскільки не всі пацієнти з НАЖХП можуть безпечно та комфортно переносити тривалі періоди голодування.