Джон Тіннісвуд, якому виповнилося 112 років і 91 день, став прикладом феноменального людського довголіття, увійшовши в історію як один із найстаріших чоловіків Великої Британії, перш ніж помер у будинку для літніх людей у Саутпорті, Англія.
Народившись 26 серпня 1912 року в Ліверпулі, Джон став свідком надзвичайних історичних подій, включно з обома світовими війнами, і пережив цілу епоху змін. Його тривала кар’єра у бухгалтерському обліку та роботі в адміністративному корпусі британської армії під час Другої світової війни зробила його свідком значних суспільних і технічних зрушень ХХ століття. У квітні 2024 року він офіційно був визнаний найстарішим чоловіком світу після смерті Хуана Вісенте Переса із Венесуели. Його родина, друзі та персонал будинку для літніх людей описують його як людину спокійну, добру та вдячну за кожен день життя.
Феномен Джона Тіннісвуда цікавий не лише через його вік, а й через його підхід до життя. Він часто повторював, що немає жодного “секрету” його довголіття, натомість жив за принципом прийняття життя таким, яким воно є. Його спосіб життя був помірним: він не дотримувався спеціальних дієт, хоча щотижня дозволяв собі порцію традиційних британських риби з чіпсами. Джон вважав, що його довге життя було, можливо, результатом активної молодості, яка включала піші прогулянки, проте не вбачав у цьому визначального фактору.
На момент своєї смерті Джон Тіннісвуд став четвертим за тривалістю життя чоловіком в історії Великої Британії. Його життя було наповнене не лише історичними подіями, а й сімейним теплом: у нього залишилися дочка, четверо онуків і троє правнуків. Разом із дружиною Блодвен він провів 44 роки шлюбу, які запам’яталися його близьким як період спільного щастя та гармонії.
Довголіття Джона Тіннісвуда є важливим об’єктом дослідження для геронтології – науки про старіння. Відомо, що після 110 років ймовірність смерті протягом року перевищує 50%, тому навіть кілька додаткових років життя у такому віці вважаються унікальним досягненням. Сучасні наукові дослідження вказують на те, що генетичні фактори разом із позитивним психоемоційним станом можуть відігравати ключову роль у подоланні цього вікового бар’єру.
У контексті світових рекордів, найбільшу тривалість життя серед чоловіків зафіксовано у японця Дзіроемона Кімури, який прожив 116 років і 54 дні. Нині ж титул найстаршої людини у світі належить 116-річній Томіко Ітооці з Японії, що вкотре підтверджує феномен довголіття у цій країні.
Історія Джона Тіннісвуда є не лише прикладом довголіття, а й свідченням важливості гармонії, спокою та вдячності в житті. Вона надихає на роздуми про межі людського життя та про те, як навіть у віці понад сто років людина може залишатися джерелом оптимізму та натхнення.